пʼятницю, 20 січня 2017 р.

Професіоналізм педагога як об'єкт вивчення педагогічної акмеології



Костецька Ольга Павлівна
вчитель інформатики Великоберезовицької ЗОШ І-ІІІ ст.,
         ІІ категорія




Три риси, необхідні сучасному вчителеві:

високий професіоналізм,

духовна культура, любов до дітей
Гейл Годвін
Сьогодні змінились вимоги і до вчителя і до учня. Становлення і розвиток громадянського суспільства породжує гостру необхідність у педагогах, що володіють високим професіоналізмом.
Професіоналізм педагога сьогодні є об’єктом державної політики, що виражає соціальне замовлення на підготовку сучасного вчителя високого рівня, здатного активно сприяти реалізації освітніх проектів національного масштабу [3,c.38].
Відсутність загальноприйнятого визначення професіоналізму утруднює виявлення соціально-психологічних факторів і умов, що детермінують його досягнення, обмежує можливість управління процесом розвитку цього соціально і особистісно значущого конструкта.
Одним із професійних видів діяльності, який потребує постійного особистісного зростання фахівців, удосконалення професійної майстерності, шліфування індивідуальних практичних умінь і навичок, оновлення та поглиблення теоретичної основи практичного досвіду педагога є педагогічна діяльність [4,c.12].
Особистісне та професійне зростання фахівця – один із аспектів дослідження акмеології.
Педагогічна акмеологія – наука про шляхи досягнення професіоналізму в праці педагога. Зміст педагогічної акмеології визначається специфікою праці в даній професії. Об'єктом праці педагога є психіка іншої людини, що є активним співучасником педагогічного процесу, що володіє своїми цілями, мотивами, своєю логікою поведінки, а також що знаходиться в процесі становлення та розвитку. Цілі і завдання у праці педагога різноманітні і варіюють від глобальних цілей, заданих соціальним замовленням суспільства, до конкретних і оперативних, що визначаються можливостями контингенту учнів; педагогічні завдання завжди нестандартні і вимагають від педагога творчого підходу [4,c.13]. Головним результатом праці педагога є наявність позитивних якісних змін у психічному (розумовому, особистісному) розвитку учнів: у забезпеченні знань, умінь і навичок, відповідних освітнім стандартам, прийнятим у суспільстві; у формуванні якостей особистості, необхідних для активної життєдіяльності в суспільстві, для вирішення завдань наступного віку. Виходячи зі сказаного, сутність педагогічної акмеології полягає у визначенні шляхів досягнення педагогом професіоналізму, що має чітко виражену гуманістичну спрямованість на розвиток особистості іншої людини.
Професіоналізм – основоположна категорія акмеології, яка повністю відповідає вимогам принципу акмеології – єдності особистості та діяльності. Це дві сторони одного і того ж явища, категорії, які відображають поєднані властивості. Однак, на різних етапах розвитку професіоналізму одна із сторін професіоналізму (особистість або діяльність) буде домінувати.
Професіоналізм педагога найбільшим чином виявляється у вирішенні протиріч сучасної освіти, серед яких [4,c.13-14]:
1.       Необхідність навчати молодь жити в світі, який постійно видозмінюється;
2.       Освіта має бути вузькоспеціальною, тому що неможна обійняти все, але такий фахівець погано перенавчається, важко орієнтується у міжпредметних знаннях, йому складно знайти спільну мову із фахівцями іншого профілю;
3.       Навчання має бути предметним, тому що воно копіює, повторює організаційну структуру науки; однак предметне навчання заважає цілісності сприйняття світу;
4.       Чим більше вимог висувається до освіти, тим більший розрив між сильними та слабкими студентами;
5.       Освіта повинна бути дорогою, щоб бути якісною, й одночасно має бути дешевою, щоб бути доступною;
6.       Освіта має бути добровільною, тоді вона буде максимально ефективною.
Таким чином, готовність педагога здійснювати пошук шляхів для вирішення суперечливих положень і трактувань сучасної освітньої системи можна вважати необхідною складовою його сформованого професіоналізму. У контексті сформованості професіоналізму педагога слід зазначити, що головні акценти розвитку освіти України спрямовані на підвищення якості освіти та її інноваційний розвиток [1,c.61].
Виходячи з того можна запропонувати педагогам такі напрями підвищення власної професійної компетентності [4,c.14]:
1. Постійно піднімати власний рівень рефлексії, запитуючи себе в контексті виконання педагогічної діяльності: навіщо? що саме? чому так? що необхідно робити? як це роблять інші? які є рекомендації з цього приводу? як можна оцінити мою педагогічну діяльність? що мені особисто необхідно зробити для підвищення рівня педагогічної майстерності?
2. Удосконалювати педагогічну майстерність, підвищувати рівень професійної компетентності через систему методичної роботи навчального закладу, який повинен базуватися на індивідуальному підході, гнучке використання різних форм і методів роботи з педагогами.
3. Займатися самоосвітою – необхідною власною цілеспрямованою пізнавальною діяльністю.
4. Постійно відстежувати результати своєї роботи, користуючись напрацьованою системою самомоніторингу.
Одним із таким напрямів зростання професіоналізму педагога є самоосвіта. Самоосвіта педагога – умова його успішної професійної діяльності, основними мотивами якої є: щоденна робота з інформацією; бажання творчості; стрімкий ріст сучасної науки, особливо психології та педагогіки; зміни, які відбуваються в житті суспільства; конкуренція; суспільна думка; матеріальне стимулювання; інтерес – вчитися просто дуже цікаво. Умови здійснення самоосвіти: здійснюється добровільно, свідомо; планується, керується та контролюється самою людиною.
«Вчити самого себе» - гасло кожної особистості. Але найактуальнішим він стає для педагогів, бо внаслідок їхньої наближеності до молодого покоління здійснюється безпосередній вплив на розвиток особистості дитини. Особистісно зорієнтована самоосвіта педагога забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті – безперервний саморозвиток особистості самого педагога і його вплив на розвиток особистості учня.
Понятя «самоосвіта» притаманне всім учителям, але вчителю інформатики потрібно завжди тримати руку на пульсі часу і постійно вивчати як новинки комп’ютерних пристроїв, так і програмного забезпечення, бути в курсі подій, які відбуваються у сфері інформаційних технологій. Учителям важко встигати за такою швидкістю. Швидкість розвитку інформаційних технологій настільки велика, що фізично не встигаєш їх освоїти. Постають наступні питання: «Яким же бути в таких умовах учителю інформатики? Як провести урок, щоб він був одночасно корисним і що важливо для дітей — цікавим?» Для досягнення успіху в цьому вчитель має бути справжнім майстром своєї справи. Щоб досягти майстерності: педагог повинен повністю оволодіти системою професійнопедагогічних знань, умінь і навичок; у нього повинен бути накопичений досвід творчої педагогічної діяльності, а також у нього мають бути повністю сформовані особистісні, професійно значущі якості педагога [2,c.41]. Фундамент педагогічної майстерності охоплюють такі основні складові як особистість педагога, знання та педагогічний досвід. Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватись. К. Ушинський зазначав, що «учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитись у ньому вмирає вчитель».
Для успішної самоосвіти повинні бути створенні умови для професійного зростання педагога. Крім планової самоосвітньої діяльності, вчителі інформатики залучаються до самоосвіти протягом року, під час підготовки до методичних заходів педрад, конференцій, семінарів, педагогічних читань, круглих столів, засідань методичних об’єднань та циклових предметних об’єднань, обов’язково дається перелік джерел для самостійного опрацювання; конкурсів «Учитель року», «Вчитель – новатор», конкурси та проекти на рівні району та області тощо.
Особливо великий вплив на формування професіоналізму вчителів інформатики надає науково-методична діяльність, яка передбачає: постійне ознайомлення із сучасними науковими дослідженнями вчених у галузі інформаційних технологій; вивчення прогресивного досвіду колег із проблем організації різних форм уроків інформатики; ознайомлення з новими програмами і концепціями навчання й оцінювання; уміння дати самоаналіз власної педагогічної діяльності і багато іншого.
Під час підготовки до уроку у вчителя інформатики часто виникає проблема в недостатній кількості навчально-методичного забезпечення предмету. Є два виходи, або шукати у Інтернеті, або створювати власне. Створюючи свої наробки, більше розбираєшся в суті програмного забезпечення, працюєш за принципом «навчаючисьучусь».
Вчитель-професіонал, який постійно поповнює свої знання – працює. Він наполегливий і цілеспрямований. Такий учитель суворо перевіряє свої особисті якості. Якщо він вірить у щонебудь, він досліджує всі можливості і буде чіплятися за них до самого кінця.
Багато учителів працюють не за заробітну платню, а за результат своєї роботи. Ними рухає бажання інтелектуально досягти успіху у всьому. Таке бажання веде до самовдосконалення і ставить їх попереду інших. Взявшись за справу, професіонал приділяє найпильнішу увагу науковим відкриттям, загальним питанням розвитку людини, суспільства, держави, освіти. Він прагне обертатися у високих колах науки і бути в «контакті» з практичними працівниками різних освітніх систем [2,c.42].
Професіонал може надихнути педагогів, учнів на цікаві справи. Він шляхом самовдосконалення тримає свій рівень на належній висоті, створюючи авторські програми, курси, педагогічні майстерні, навчальнометодичні матеріали. Такий учитель передає свій досвід і створює систему наступності в освіті. Робота вчителя — це постійний пошук, неспокій. Це спосіб життя, стан душі. А ще — це любов до дітей. Учитель, як копіткий архітектор, планує майбутнє життя молодого покоління, здійснює кожен свій крок на благо наших дітей.
Таким чином, професіоналізм педагогічної діяльності – це мистецтво педагога формувати у учнів готовність до ефективного розв’язання завдань у практичній професійній діяльності засобами свого предмета у чітко визначений період діяльності навчально-виховного процесу. Професіоналізм педагога – це результат його самонавчання, роботи над собою, над своїм образом, над своєю педагогічною позицією, який виражається рівнем володіння професійною компетентністю, прагненням постійного самовдосконалення, сформованістю професійно необхідних якостей особистості та ієрархією ціннісних орієнтацій [3,c.42].
Базовий критерій професіоналізму педагогічної діяльності, який визначається здатністю учнів творчо використовувати отримані знання, вміння і навички для розв’язання фахових і особистісних завдань, слугує основою акмеологічної моделі сучасного педагога. Окремими напрямами подальшого дослідження вбачаємо пошук та впровадження практичних заходів у педагогічну підготовку майбутніх фахівців, спираючись на теоретичні основи та прикладні аспекти педагогічної акмеології – інтегративної науки, основним предметом дослідження якої є досягнення професіоналізму в обраній галузі діяльності.
Список використаних джерел

1.                Гирка І.В. Професійна компетентність майбутніх вчителів інформатики у контексті модернізації сучасної освіти / І.В. Гирка//// Наукові записки [Мукачівського державного університету]. Сер. : Педагогіка і психологія. - 2015. - Вип.2(2). - С. 60-63.
2.                Казанцева О.П. Основні складники педагогічної  майстерності вчителя інформатики/О.П. Казанцева// Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2012. – №2. С. 40-42.
3.                Каньковський І. Професіоналізм педагогічного складу як одна із умов успішної підготовки інженера-педагога [Електронний ресурс] / І. Каньковський // Молодь і ринок. - 2012. - № 12. - С. 37-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2012_12_10
Мачинська Н. Акмеологічна модель сучасного педагога / Н. Мачинська // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Педагогічні науки. - 2015. - Вип. 135. - С. 12-15. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nz_p_2015_135_5

7 коментарів:

  1. Я з Вами цілком погоджуюся, Ольга Павлівна, що самовдосконалення особистості вчителя - це один із основ для досягнення високої компетентності учнів, розвитку їх особистості

    ВідповістиВидалити
  2. Ви вірно вказали, що сучасний вчитель повинен знаходити і використовувати різні новітні методики та технології для навчання учнів.

    ВідповістиВидалити
  3. Ольга Павлівна, я також думаю, що самоосвіта є одним із головних напрямків зростання професіоналізму педагога, і тому потрібно багато працювати над собою, щоб досягти успіху.

    ВідповістиВидалити
  4. Критерії педагогічної майстерності та професіоналізму вчителя визначаються здатністю учнів творчо застосовувати набуті знання у практичному житті. Коли учні ідуть на урок щасливі і з задоволенням - це найбільший дарунок вчителю.Отже він - майстер своєї справи. Успіхів Вам!

    ВідповістиВидалити
  5. Ольга Павлівна працює над самовдосконаленням і підвищенням своєї фахової майстерності.Зацікавлює своїх колег новинками інформаційно-освітнього середовища.Її стаття цікава і заслуговує на увагу. Багаю Вам творчих злетів та успіхів на педагогічній ниві.

    ВідповістиВидалити
  6. Педагогічна майстерність - це знання особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати і привести у рух. За глибоким переконанням А.С.Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожен педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду. Проте не кожний досвід стає джерелом професійної майстерності. Таким джерелом є лише педагогічна діяльність, осмислена з точки зору u суті, цілей і технологій; сплав особистісно-ділових якостей і професійної компетентності педагога. Лише вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими, дослідницькими здібностями, високим рівнем інтелігентності, духовно-морального потенціалу, конкурентноздатності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти може досягти успіхів у своїй роботі.
    Ольга Павлівна, здобутків Вам, вдячних учнів та батьків!

    ВідповістиВидалити