пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Акмеологічний аспект розвитку професіоналізму вихователя дошкільного навчального закладу



Ворожбит Іванна Іванівна
вихователь ДНЗ «Кобзарик» смт. Велика Березовиця,
ІІ категорія
  

«Лише особистість  може  впливати  на  розвиток  і  визначення  особистості,  лише характером можна створювати характер»
К. Ушинський
Мета: визначення сутності поняття «педагогічний професіоналізм» та з’ясування шляхів вдосконалення акмеологічної компетентності вихователя.
Сучасний вихователь – це кваліфікований фахівець, який працює в системі дошкільної освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про дитину.
Вихователь дошкільного навчального закладу, як суб'єкт практичної психолого-педагогічної діяльності, є складною і часто суперечливою особистістю з комплексом різнорівневих розвинених якостей. Пізнання структури особистісних якостей педагога, які є важливими у його професії, є визначальною вимогою до успішного оволодіння своєю педагогічною діяльністю. Крім цього вихователь повинен володіти системою академічних і педагогічних знань, які також забезпечують ефективність виховного процесу.
Той рівень знань, які отримує майбутній вихователь в період навчання у ВНЗ не є достатнім, а його особистісні якості вимагають адаптації, вдосконалення в період самостійного здійснення професійної діяльності. Процес їх вдосконалення визначається, з одного боку, наявністю розвиваючого професійного середовища, з іншого боку – ступенем активності самого педагога, йогоздатністю раціонально використовувати його потенціал, впливати на навколишнє середовище і оптимізувати всі його структурні компоненти.
Для того щоб цей процес був успішним, необхідно постійно підвищувати вимоги до розвитку професіоналізму вихователів дошкільних освітніх установ і це не випадково, тому що професіоналізм виступає одним із чинників створення творчого, розвиваючого середовища в ДНЗ та однією з умов ефективності організації навчально-виховного процесу[5].
Саме в удосконаленні результату професійної діяльності та особистісному зростанню полягає акмеологічний аспект розвитку професіоналізму вихователя.
Професіоналізм – основоположна категорія акмеології, яка повністю відповідає вимогам  принципу акмеології – єдності особистості та діяльності. Це дві сторони одного і того ж явища, категорії, які відображають поєднані властивості [1,13]. Особливістю професіоналізму педагога як творчої особистості є те, що безліч унікальних життєвих ситуацій і проблем  він розв’язує,  завдячуючи своїм унікальним творчим якостям вихователя.
Л.М.Кідіна розглядає професіоналізм вихователя дошкільного навчального закладу як інтегративне особистісне утворення на засадах теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних якостей та досвіду, що зумовлюють його готовність до виконання педагогічної діяльності та забезпечують високий рівень її самоорганізації. Професійна компетентність вихователя не має вузько професійних меж, оскільки від нього вимагається постійне осмислення розмаїття соціальних, психологічних, педагогічних та інших проблем, пов’язаних з організацією навчально-виховного процесу дошкільного навчального закладу [3,70].
Шлях від спеціаліста до професіонала педагог проходить в процесі вирішення задач професійної діяльності та саморозвитку, самовдосконалення. Постійний пошук шляхів та засобів виховання вимагає від нього постійного удосконалення.
Саме в прагненні до самовдосконалення криється шлях до професійного зростання. Вихователь, який не працює над собою, виснажується, втрачає здатність працювати з дітьми не зважаючи на великий досвід. [4,101]
Акмеологічна модель педагога, розроблена вітчизняною дослідницею Г.С.Даниловою, містить такі компоненти:
I – компетентність (психолого-педагогічні й соціальні знання, теоретико-практичні й методичні знання, педагогічні вміння, педагогічні здібності);
II – особистісна орієнтація (самореалізація у контексті акмеологічної моделі «Я-компетенція» в динаміці від «Я-реальний» до «Я - перспективний (ідеальний))»;
III – морально - духовна культура (моральна свідомість, моральна діяльність, моральні стосунки) [2,8].
Використовуючи теоретичні напрацювання проблеми підвищення педагогічної майстерності та професіоналізму педагога я визначила для себе основні шляхи розвитку педагогічної компетентності:
1.Займатися  самоосвітою – необхідною власною цілеспрямованою пізнавальною діяльністю. Самоосвіта педагога – умова його успішної професійної діяльності, основними мотивами якої є:
·        щоденна робота з інформацією;
·        бажання творчості;
·        стрімкий ріст сучасної науки, особливо психології та педагогіки;
·        зміни, яківідбуваються в життісуспільства;
·        конкуренція;
·        суспільна думка;
·        матеріальне стимулювання;
·        інтерес – вчитися просто дуже цікаво.[1, 14]
Тему самоосвіти вибираю з врахуванням таких факторів:
·        оцінка вікових особливостей дітей, їх психологічних та фізіологічних особливостей;
·        визначення проблемних моментів у роботі з малюками;
·        визначення актуальності даної проблеми, перспективність і практичну значущість.
Самоосвіту здійснюю за допомогою наступних видів діяльності:
·        систематичне підвищення кваліфікації;
·        вивчення сучасних психологічних і педагогічних методик;
·        перегляд телепередач, читання преси;
·        знайомство з педагогічною та методичною літературою;
·        використання інтернет-ресурсів;
·        демонстрація власного педагогічного досвіду.
Важливими умовами самоосвіти є те, що вона здійснюється добровільно, свідомо, планується, керується та контролюється самою людиною.
2.Удосконалювати педагогічну майстерність, підвищувати    рівень   професійної компетентності через систему методичноїроботи, а саме:
·        робота в методичних об'єднаннях;
·        робота в творчих групах;
·        участь у  педрадах, семінарах, майстер-класах, конференціях, відвідування занять колег.
3. Дослідницька діяльність.
4. Інноваційна діяльність, освоєння нових педагогічних технологій та ін.
5.Постійно піднімати власний рівень рефлексії, запитуючи себе в контексті  виконання педагогічної діяльності:
·        навіщо?
·        Що саме?
·        Чому так?
·        Що необхідно робити?
·        Як це роблять інші?
·        Які є рекомендації з цього приводу?
·        Як можна оцінити мою педагогічну діяльність?
·        Що мені особисто необхідно зробити для підвищення рівня педагогічної майстерності?
6. Систематично спостерігати за  результатами своєї роботи та аналізувати їх.

Таким чином, професіоналізм особистості не може бути сформований лише в процесі отримання базової професійної освіти. Його формування і розвиток відбувається в процесі всієї професійної діяльності людини.


Список інформаційних джерел:
1.     Мачинська Н.І. Акмеологічна модель сучасного педагога / Н.І.Мачинська // Наукові записки.  – Випуск 135. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2015. – С.12-15.
2.     Данилова Г.С. Акмеологічна модель педагогав XXI столітті // Рідна школа. - 2003. - №6. - С. 6-9.
3.     Кідіна Л.М. Формування фахових компетенцій майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу/ Л.М. Кідіна //Наукова скарбниця освіти Донеччини - №1 (6)2010. С – 69-75
4.     Буре Р.С. Островская Л. Ф. Воспитатель и дети: Пособие для воспитателядетскогосада – М.: Просвещение. 1985. – 143 с.
5.     Кашкарева В.Б. Формирование профессиональной компетентности воспитателя дошкольного образования: теория и практика [Электронный ресурс] // Прикладная психология и психоанализ: электрон. науч. журн. 2011. N 1
6.     Короткина О. Як організувати роботу з самоосвіти. /Дошкільневиховання. N 8, 2004, с. 36




Немає коментарів:

Дописати коментар