середа, 25 січня 2017 р.

З досвіду використання здоров'язберігаючих технологій на уроках фізичного виховання



Русанюк В.М.,
вчитель фізичного виховання  Мишковицької ЗОШ І-ІІІ ст. 


Школа – це "другий дім", і задача педагогів полягає в тому, щоб зробити цей "другий дім" затишним та теплим, щоб діти йшли туди ранком з бажанням , а не тому, що " так потрібно".
І тому, організація позакласної роботи дуже важлива. Однією із форм такої роботи є організація та проведення спортивних змагань в школі.
 Оскільки вважаю, під час проведення таких заходів, в учнів виховується самостійність, впертість; і нехай не всі стануть олімпійськими чемпіонами, головне не перемога, а участь.
Звісно, не всі стануть відомими спортсменами, але перш за все – це здоров’я, правильна постава та радісна посмішка, а разом з цим заряд енергійності та бадьорості.
Що для нас вчителів дуже важливо, адже коли дитина здорова, вона і навчальний матеріал засвоює краще, і рівень мислення на вищому рівні та і менше пропусків уроків по хворобі.
Саме тому , метою нашої роботи стало:  висвітлити значення проведення спортивних свят у школі, які підвищують рівень здоровя.
Завдання проекту
ü сприяти збереженню і зміцненню організму дітей;
ü формувати навички здорового способу життя;
ü створення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;
ü підвищити психологічний мікроклімат у сім’ї, класному колективі, школі;
ü створити відеоальбом  спортивних свят
ü скласти орієнтовний комплекс фізичних вправ під назвою «Фізкультпаузи вдома».
 Сьогодні в школі гостро стоїть проблема збереження здоров'я учнів, і тому за напрямком до традиційної освітньої системи виділяють здоров'язберігаючі технології, які належать до групи педагогічних технологій на основі посилень соціально-виховних функцій освітньої установи.
      Здоров'язберігаючі технології - це технології, що не викликають у суб'єктів освіти специфічних захворювань: неврозів, дидактогенії, вигоряння особистості вчителя. Ці технології є природовідповідними, інтерактивними, такими, що мають потенціал оздоровлення.
      Поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження, зміцнення здоров’я учнів.  
Під здоров’язберігаючими технологіями  вчені пропонують розуміти:
·          сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
·          оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
·          повноцінний та раціонально організований руховий режим. 
Впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.
                 Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко):
 - здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
-           оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
-           технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;
-           виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.                            
      Здоров’я людини – один із найважливіших показників економічного, соціального та морального благополуччя суспільства. Водночас сучасні соціально-економічні та екологічні кризи в країні зумовили значне погіршення здоров’я населення, особливо дітей.

Фізична культура і спорт – це засоби існування гармонійно розвиненої особистості. Вони допомагають зосередити усі внутрішні ресурси організму на досягнення поставленої мети, підвищують працездатність, дозволяють вмістити в рамки короткого робочого дня виконання всіх намічених справ, виробляють потребу в здоровому способі життя.
Для позакласних занять фізичними вправами характерна спортивна спрямованість. Якщо заняття в розпорядку навчального дня об’єднують учнів переважно одного класу, то позакласні заняття охоплюють дітей із різних класів.
Частина форм позакласних занять (робота гуртків, секцій, змагання, індивідуальні заняття та інші) вивчається у процесі викладання спортивно педагогічних дисциплін.
Відомо, що одним з ефективних засобів боротьби з гіподинамією є фізичні вправи, тому для підвищення рухової активності, крім уроків фізичної культури я використовую ігри та забави, проведення позакласних занять до яких відносяться спортивні свята та різні види змагань.
Важко переоцінити значення змагань, як головного спортивного атрибуту у фізичному вихованні школярів. Використовуючи елементи змагань у навчальній діяльності ми відкриваємо широкі можливості для підвищення емоційного тонусу й активності учнів.
У школі можна організувати різні за характером спортивні змагання:
внутрішньокласні;
між окремими класами;
загальношкільні.
Популярні в школах також дні бігуна, стрибуна, метальника, плавця; внутрішньо класні та загально шкільні спартакіади, до програми яких можуть входити легкоатлетичні вправи (біг, метання, стрибки), а також спортивні ігри.
Великим успіхом, особливо в учнів молодших класів користуються " Веселі старти", до програми яких входять рухливі ігри, комбіновані естафети, конкурси, атракціони. Спортивні змагання можна провести під девізом "Олімпійці – серед нас", " 1+2", спортивні вечори, клуби веселих та винахідливих, ігри – вікторини фізкультурної тематики .
Цікаво проходять масові комплексні змагання: "Малі олімпійські ігри", "Старти надій", спартакіади з парадом, оглядом строю і пісні, присвячені знаменним спортивним подіям та святам.
Перш ніж зупинитися на якійсь формі змагань, потрібно зважити насамперед на умови школи - кількість та контингент учнів, наявність спортивної бази, кліматичні умови та інше. Організація й проведення масових спортивних заходів не тільки цікава справа, а й копітка, що потребує доброї підготовки. Із цим завданням колективістам фізичної культури без активної допомоги керівництва і всього педагогічного колективу школи справитися важко.
Важливою умовою успішного проведення будь – якого спортивного свята є створення дійового організаційного комітету, який зможе оперативно розв’язати питання, пов’язані із святом.
Велике значення має і своєчасна пропаганда свята серед шкільного колективу. До агітаційно – пропагандистської роботи, як правило, залучується фізкультурний актив школи.
Учням, які братимуть участь у спортивних змаганнях, треба добре підготуватися до свята.  Організатори свята допомагають раціонально спланувати роботу спортивних секцій з різних видів спорту, продумують спеціальні домашні спортивні завдання, влаштовують консультації тренерів та кращих інструкторів, радяться з лікарями, щоб успішно справитися із цим нелегким завданням.
Щоб гарно провести свято, необхідно мати спортивний інвентар та добре обладнані спортивні майданчики. Впорядкувати майданчики, виготовити та відремонтувати дрібний спортивний інвентар допоможуть учні.
Також я вважаю, що потрібно формувати культуру здорового способу життя учнів як у навчальний, так і позаурочний час. Серед форм та методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, розвиток здібностей дитини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості. Разом з учнями ми розробляємо сценарії і проводимо спортивні свята, конкурси.
Під час проведення таких заходів у учнів формується ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, загальна фізична працездатність, навички співробітництва, ефективного спілкування, відчуття прекрасного у житті, природі, мистецтві; відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок, здатність до саморегуляції, самовиховання.
Виявляється, що гумор є і педагогічним засобом також, в основі якого лежить усвідомлення учасниками комунікацій різного виду невідповідностей (між очікуваним і тим, що трапилося, між видимим і реальним і т. д.), пов’язаних з комічним ефектом, знімає психологічну напругу і сприяє створенню доброзичливих взаємин.
Для вчителя розвивати в собі і в своїх вихованцях почуття гумору - це означає сприяти зростанню творчого потенціалу своєї особистості і особистості підлітків. Хороший жарт у вдалий момент здатний згуртувати учнів, розкрити сенс подій і будь-яких явищ. Посмішка - велика сила, сміх - здоров’я. "Мати гарне здоров’я - це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням "Я почуваю себе чудово! Я живу чудово!" - писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч.
Проводячи змагання у школі, ми з вчителями створюємо таку атмосферу, щоб і глядачі хотіли взяти в них участь разом зі своїми друзями, сім’ями. Обов’язковими умовами цього процесу є яскраве оформлення місць проведення змагань; виставлення стендів про історію команд, фотографії гравців, тренерів; організація виставок спортивної атрибутики; виступи перед глядачами коментаторів, ветеранів; проведення конкурсів, вікторин; змістовне музичне оформлення змагань тощо.
Класифікаційні змагання, які ми проводимо згідно із спортивною класифікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної роботи. Тому в змаганнях з окремих видів спорту (легкої атлетики, гімнастики, волейболу) бере участь незначна частина учнів і практично не беруть участі молодші школярі. У зв’язку з цим у нашій школі проводяться так звані не кваліфікаційні змагання.
До таких змагань належать усі міні – ігри ( піонербол, фрісбі, «Перші кроки» - для учнів 4-х класів, «Тато, мама, я – спортивна сімя») на майданчиках зменшених розмірів, зі скороченням часу, використанням нестандартного інвентарю, зміненою кількістю гравців, із дозволеним частковим порушенням окремих правил тощо.
Як можливі варіанти охарактеризую деякі види змагань, що здобули визнання у нашій школі.
Змагання за шкільною програмою. Програму таких змагань складається методичним об'єднанням вчителів фізичного виховання і вона сприяє розв’язанню завдань, які поставлені перед учнями на кожному конкретному етапі засвоєння матеріалу шкільної програми.
У програму змагань ми також включаємося теоретичний матеріал у вигляді запитань, що визначають уміння учнів самостійно займатися, управляти класом, допомагати товаришам.
Змагання проводяться як особисті (переважно внутрікласні), так і командні (як ведеться, між класами). Цінність останніх полягає в тому, що відчуття відповідальності перед товаришами спонукає кожного учасника сумлінно готуватися, виявляти максимум зусиль і наполегливості у процесі підготовки до змагань і участі в них.
Про програму змагань учні повідомляються на початку навчального року. Проводяться вони під час роботи гуртків, факультативів, годин здоров’я тощо.
Змагання за шкільної програмою на уроках і в позаурочний час проводяться в нашій школі, починаючи з першого класу, поступово її ускладнюю, ти самим привчаючи дітей мобілізувати всі сили на досягнення високих результатів і чесне суперництво.
Також в своїй діяльності  практикую конкурсні змагання. Метою яких є розвиток вміння учнями самостійно користуватися фізичними вправами, складати комплекси і комбінації, засвоювати певну інформацію. Організовуються як самостійні заходи на перервах, у групах подовженого дня або як складову частину інших заходів (вечорів спортивних свят, днів здоров’я та ін.)
Програма конкурсу передбачає індивідуальні та групові завдання. Наприклад, влаштовуються конкурси на краще складання і виконання ранкової гімнастики, створення нових вправ із двох або трьох запропонованих, кращу комбінацію вільних вправ із раніше вивчених рухових дій тощо.
Найбільш захоплюючим видом змагань для дітей є "Веселі старти".
У програмі "Веселих стартів"  передбачено ігри для змішаних команд, а також для хлопчаків та дівчаток окремо. Якщо у змаганнях беруть участь команди дітей різного віку, то ми зрівнюємо їхні шанси на перемогу шляхом диференціації довжини дистанції, складності перешкод, розмірів і ваги предметів та приладів.
Під час командних ігор і естафет, діти надзвичайно збуджуються, тому необхідно вжити заходів, щоб уникнути можливих травм. Через це не рекомендовано включати в програму перекиди на швидкість, біг по вузький чи високій опорі, спускання з каната на швидкість та інші подібні вправи. Для заспокоєння збуджених учасників треба по закінченню чергової гри дати вправу на увагу.
Підбираючи ігри та естафети для учнів, варто завжди чітко визначити завдання, яке буде вирішуватися. В одних випадках можна робити акцент на вихованні фізичних якостей, в інших – на формуванні вміння погоджувати власні дії з діями партнерів. На перший план в окремих іграх рекомендовано висувати і виховні завдання. Так, для виховання почуття колективізму, товариськості в естафеті передбачаються завдання, успіх виконання яких залежить від узгодженості дій учасників, їхньої взаємодопомоги та взаємовиручки. Кмітливість і творче мислення будуть формуватися під час виконання завдань, у яких успіх вирішують тактика подолання перешкод, вибір найбільш раціональних способів виконання рухових дій.
Щоб естафети та ігри не втрачали педагогічної цінності треба своєчасно фіксувати всі порушення правил і, підсумовуючи, врахувати їх, а також робити усе можливе для попередження порушень.
Сьогодні, як і в попередні десятиліття, у державній політиці вкрай повільно зміщуються акценти зі спорту вищих досягнень на масовий спорт. І в цій сфері духовність і культура залишаються на задньому плані.
Школа повинна виховати і дати дітям змогу реалізувати прагнення гармонійно поєднувати розумний спосіб життя із заняттями живописом, скульптурою, поезією, винахідництвом, колекціонуванням та іншими видами творчої діяльності. Втіленню цієї ідеї і життя сприятимуть шкільні фізкультурно-художні свята.
Свято не має чітко визначеної форми, вона може змінюватися залежно від бажань учасників, самодіяльність яких не тільки не регламентується, а й заохочується. Водночас, свято має певні обряди, які додають йому стабільності. Тому кожне свято повинно мати свою, характерну обрядову структуру, яка надає йому оригінальності та неповторності. Свято не тільки акумулює традиційні обряди, але й виступає своєрідною структурою духовного і фізичного життя людей.
У змісті стародавніх обрядів українців головним була не пісня, не її текст, а рухова діяльність, яка піднімала настрій, будила енергію людей, стимулювала до праці.
Враховуючи цей досвід, до активної участі у святі залучаються всі учні, педагоги, батьки, громадські організації. При цьому, активна участь у спортивних заходах не виключає участі в інших фрагментах свята, а заохочується його організаторами.
Фізкультурно-художнє свято рекомендується розпочинати урочистими церемоніями (підняття українського державного національного або олімпійського прапора, привітання гостей і представників місцевої влади, тощо), характер яких залежатиме від того, чому вони присвячені: історичним датам, подіям із життя школи, спортивним форумам. Це позначається на програмі та характері проведення свята, змісті ігор, конкурсів, вікторин, репертуарі художніх колективів.
До організації свята, складання програми сценарію, підготовки його окремих фрагментів ми залучаємо практично всіх учителів, учнів, а також батьків.
Програмою передбачаються фрагменти не тільки для школярів, а й для дітей дошкільного віку і навіть дорослих та спільні заходи (класами, сім’ями).
Складаючи сценарій, доцільно чергувати художні та спортивні фрагменти, щоб постійно підтримувати в учасниках і гостях зацікавленість у святі. Не варто забувати про традиційні для запорізького козацтва ігри та розваги.
Наступного дня по святі, як правило, проводимо розширене підсумкове засідання оргкомітету, на якому аналізуємо і оцінюємо ефективність роботи всіх залучених до підготовки і проведення свята, виявляємо успішні дії та хиби, враховуємо їх у майбутньому. Водночас, на видних місцях вивішуються таблиці з результатами змагань, конкурсів, ігор. На фотомонтажах – фотографії переможців, окремі фрагменти свята (особливо масові), на яких може знайти себе кожен учасник.
Також у школі наприкінці навчального року проводяться спортивно – художні вечори, присвячені різним подіям у житті колективу фізичної культури. Це "Вечір спортивних досягнень", присвячений підбиттю підсумків фізкультурної роботи школи за рік. Також вечори присвячуються високим досягненням команди або окремих спортсменів школи, проводиться за типом спортивно – художніх КВК, "Ну-мо, хлопці", "Ну-мо, дівчата" тощо. У будь – яких випадках вони є ефективною формою реалізації ідеї синтезу спорту та мистецтва, спробою об’єднати спортивні заходи з художніми.
Завдання таких вечорів - заохочення учнів і спортсменів школи, пропаганда їхніх досягнень і розумного способу життя та залучення до систематичних занять фізичною культурою нових поколінь школярів.
Оформлення місця проведення вечора має інформативний характер, відповідає завданням та ідеям вечора. На вечір запрошується відомий гість-спортсмен або група спортсменів.
На таких вечорах ми уникаємо тривалих доповідей і виступів. Усю інформацію, яка має бути оголошена на вечорі, доцільно об’єднуємо зі словами привітання і поздоровлення, рапортами.
Програмою вечора, крім іншого, можуть передбачити виступи колективів художньої самодіяльності та окремих виконавців, показові виступи класів і учнів, естафети і "Веселі старти", жартівливі спортивні виступи та пародії, змагання сімейних команд.
Найбільш повного практичного втілення ідеї комплексного використання засобів, зв’язку фізичного виховання з іншими шкільними предметами та ідеї гармонії тіла і розуму можна досягти, проводячи у школі "Олімпійські тижні", "Дні здоров’я", декади педмайстерності вчителів фізичного виховання.
А зараз детальніше розглянемо особливості змісту та організації "Олімпійського тижня", "Дня здоров’я", декади педмайстерності вчителів фізичного виховання.
Методичне об’єднання вчителів фізичної культури, вносить заходи у шкільний план роботи і розробляє їх зміст та програму. Виходячи з потреб реалізації програми, створюється і затверджується штаб проведення спортивно-масових заходів, в який можуть входити: вчитель фізичної культури, вчителі тих предметів, які мають відношення до дня здоров’я, особи, які за своїми службовими і громадськими обов’язками відповідають за виховання, медпрацівник школи, голова батьківського комітету та ін.
Підсумовуючи, даємо відповідь на питання, чим керуватися у визначенні кількості заходів у позакласній роботі з учнями, які оптимальні інтервали між ними; їхня послідовність. Усе це, без сумніву, залежатиме від багатьох обставин: рівня розвитку фізичної культури в кожній конкретній школі, підготовленості учнів, орієнтація педколективу і керівництва школи.
Накопичений досвід дозволяє визначити певні рекомендації в цьому аспекті:
Всі заходи повинні бути об’єднані у цілеспрямовану комплексну систему, що допоможе на високому емоційному рівні реалізувати ідею союзу тіла і розуму, налагодити міжпредметні зв’язки і, врешті – решт, сформувати уявлення про розумний спосіб життя. Це, так би мовити, третій, вищий рівень комплектації засобів (фізичні вправи, природа, гігієна) фізичного виховання, якщо за перший взяти комплексний урок, а за другий – тижневий мікроцикл.
Для періодичного впливу на емоційну сферу учнів задля підтримання їхньої постійної зацікавленості до самовдосконалення елементи цієї системи доцільно розмістити в такій послідовності:
"Олімпійський тиждень" - це перший тиждень вересня;
Декада педмайстерності вчителів фізичного виховання - це третій-четвертий тиждень жовтня;
"Веселі старти сімейних команд" або «Тато, мама, я – спортивна сімя» - листопад, грудень;
"Дні здоров’я" - квітень;
"Вечір спортивних досягнень" - середина травня.
Нарешті, декілька практичних висновків:
складаючи програми і сценарії масових заходів, багато уваги треба надати урочистості ритуалів і оформленню, які посилюють емоційний вплив рухової діяльності;
пам’ятати, що для досягнення кінцевого результату - виховання звички до самостійних занять фізичними вправами - важлива не стільки участь у будь-якому заході, скільки процес підготовки до нього (сам захід виступає як мотив);
ефект, як свідчить досвід, посилюються, якщо учасників залучити до формування змісту заходів: ігор, вікторин, конкурсів;
виступи непідготовлених учнів (особливо у змаганнях) викликають переважно негативні емоції і можуть назавжди відбити в них бажання займатися фізичними вправами;
справжньої масової участі школярів у заходах потрібно досягати через велику різноманітність фрагментів;
у всіх заходах створювати хороші умови для вивчення учнів, їхніх можливостей, нахилів, моральних і вольових якостей;
участь у масових заходах спонукає учасників до самовдосконалення, але якщо інтервали між ними надто великі, то досягти бажаного ефекту підвищення емоційного фону не вдається;
у проведенні всіх заходів - налагоджувати міжпредметні зв’язки - це найбільш надійний та перспективний шлях залучити до розв’язання проблем фізичного виховання педагогічним колективом загалом;
задля безперервного вдосконалення згаданих форм фізичного виховання, підвищення результативності щоразу по закінченню обов’язково потрібно підсумовувати їх;
і головне: штампи і шаблони ніколи не принесуть успіху в роботі!
Під час проведення спортивних свят, тижнів здоров’я, внутрішкільних спортивних змагань, учні отримують велике задоволення. Саме під час таких форм роботи в учнів формуються конкретні навички поведінки, культурного спілкування, уміння діяти і знаходити спільну мову з іншими людьми, взаємодіяти разом.
Саме тому, на наш погляд, збільшуючи кількість позакласних заходів з фізкультурно-масової роботи, можна більш активно формувати в учнів навички здорового способу життя, безпечної поведінки, активної громадської позиції, тим більше, що головне в цих заходах – не стільки їх проведення, як підготовка до них, коли формуються необхідні знання, вміння і навички учнів.

Таким чином, здоров'язбережувальні технології  такі, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці учнів у школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини. Мета всіх здоров'язбережувальних освітніх технологій – сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати такі знання в повсякденному житті.
Звичайно, вирішення проблеми здоров'я дітей та підлітків потребує пильної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Але особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна і має всі можливості для того, щоб зробити навчально-освітній процес здоров'язбережувальним. І в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє України.
         Загалом процес навчання в умовах здоров'язбережувальної педагогіки складається з трьох етапів, які відрізняються один від одного як специфічними завданнями, так і особливостями методики.

Факти: 
1. Вправи зменшують кількість заліза в крові (залізо сприяє утворенню вільних радикалів, які ушкоджують клітини).
2. Фізична діяльність стимулює роботу кишечнику, що скорочує час контакту канцерогенних речовин із слизистою оболонкою кишечнику.
3. Вправи зменшують кількість естрогену і прогестерону в крові, знижуючи, таким чином, ризик розвитку раку грудей у жінок і раку простати у чоловіків.
4. Вправи стимулюють імунну систему, особливо лейкоцити, які знищують ракові клітки.
5. Комплекси спеціальних вправ абсолютно не шкодять суглобам. У астматиків короткочасні вправи можуть привести до нападів. Проте, тривалі вправи, навпаки, зменшують їх кількість.
6. Фізична активність покращує роботу серця і органів дихання. Укріплюючи скелетні м'язи, фізичні вправи запобігають остеопорозу - зниження щільності кісткової тканини, при якому вірогідніші порушення цілісності.
7. Регулярні заняття вправами сприяють нормалізації маси тіла, а 80 % страждаючих діабетом, знижують кількість холестерину тощо.
Вправи є важливими як для фізичного, так і для психічного здоров'я.



Немає коментарів:

Дописати коментар