середа, 25 січня 2017 р.

Акмеологічна стратегія професійної діяльності сучасного учителя



Чернецька Іванна Іванівна,
вчитель української мови і літератури, зарубіжної літератури
НВК «Домаморицька ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ»,
спеціаліст першої категорії

  


    Професія вчителя вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості, мудрої любові до дітей. Тільки кожен день з радістю віддаючи себе дітям, можна залучити їх до науки, заохотити до праці - передати їм глибоку віру в торжество загальнолюдських цінностей, закласти непорушні основи моральності. Саме вчителю належить ключова роль в освіті. Адже через діяльність педагога відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний та духовний потенціал нації. 
Соціально-економічні перетворення в країні пред'являють нові вимоги до якості загальної освіти, яка залежить не лише від засвоєних знань і вмінь, але й від оволодіння ключовими компетентностями, необхідними в будь-якій сфері життєдіяльності. У зв'язку з цим особливого значення набуває підготовка вчителя до формування ключових компетентностей школярів.
      На кожному етапі розвитку будь-якої школи виникало й виникає питання про підвищення професійної майстерності педагогів, особливо сільської школи, однією із основних проблем якої є кадрова. Саме учитель є головною  дійовою особою будь-яких перетворень в системі освіти. Специфіка сучасного етапу розвитку школи обумовлена новими завданнями, що стоять перед освітніми установами:
- гуманізація й гуманітаризація| освітнього процесу;
- створення умов для вільного розвитку особистості;
- висування на перший план загальнолюдських цінностей і, в першу чергу, особистості дитини як вищої, унікальної людської цінності.
   Сучасний учитель школи нового типу – це людина з високим ступенем соціальної активності і громадянської відповідальності за якість і результативність власної роботи. Йому притаманний високий професіоналізм, фундаментальна науково-теоретична, психолого-педагогічна і методична підготовленість. Грамотний аналітик і оптиміст, з великим запасом ідей, планів, енергії, духовних і фізичних сил, він може оперативно приймати відповідальні і компетентні рішення, спираючись на прогресивні ідеї психолого-педагогічних наук і творчі можливості свого учнівського колективу. Він реформатор по духу і характеру. У нього завжди є бажання удосконалювати, вносити оптимальні корективи, швидко переносить новаторський досвід у свою педагогічну діяльність, але завжди з цінною особистою інтерпретацією. Творчо мисляча людина має інноваційний стиль мислення, широко застосовує інноваційні технології. Може запропонувати оригінальні педагогічні рішення. Багато працює над собою, безперервно підвищує загальну та професійну культуру, об'єктивний в оцінці учнів, учителів, людей взагалі.
    Має талант об'єднувати як колег, так і дітей навколо нових ідей. Добре інформований в нових досягненнях психолого-педагогічних наук.
    Характерною для такого вчителя є наукова сміливість і рішучість, розвинене педагогічне чуття, яке засноване на психологічному баченні дитини, прогнозуванні його поведінки; готовності до дослідницької й експериментальної роботи; володіння методами педагогічного дослідження; відповідна дослідницька культура (уміння виділяти предмет і об'єкт пошуку, вибудовувати науково-обґрунтовану гіпотезу, підібрати оптимальні засоби, правильно оцінювати одержані результати).
      Професійні вміння:
·        вміння прогнозувати нові педагогічні ідеї, оригінальні моделі навчання і виховання, які не є копіями інших педагогів;
·        швидко пов'язувати нові знання з попереднім багажем, позбавлятися від тиску попередніх знань і переконань;
·        побачити в собі щось суттєве, на чому необхідно фіксувати свою увагу з метою професійного самовдосконалення;
·        під час вирішення педагогічних задач прагнути максимально наблизитися до ідеального кінцевого результату;
·        вивчати передовий педагогічний досвід на основі психолого-педагогічної літератури і навчально-методичних матеріалів (планів, конспектів) тощо;
·        оприлюднювати результати педагогічних роздумів на сторінках газет, журналів, наукових збірників;
·        результативність своїх досліджень доводити мовою науки;
·        вести пошук оптимальних засобів індивідуалізації навчально-виховного процесу;
·        готувати учнів до дослідницької роботи, організовувати перший їх досвід як на уроці, так і в позаурочний час.

     Останнім часом серед досліджень, присвячених проблемі профе­сійної компетентності вчителя, значне місце посідає проблема формування ак­меологічної компетентності вчителя як важливого її виду. Значущість акмеоло­гічної компетентності вчителя пов’язана з необхідністю постійного розвитку учнів, підвищення власного рівня саморозвитку, здійснення педагогічної дія­льності в умовах, що постійно змінюються. Саме акмеологічна компетентність може забезпечити ефективність професійної діяльності вчителя, його га­рмонійний саморозвиток, поступове особистісно-професійне зростання й дося­гнення вершин у життєдіяльності. Питання розвитку професійної компетент­ності вчителя, педагогічної майстерності, визначення професійно значущих якостей особистості педагога досліджували Є. Барбіна, В. Гриньова, Л. Карпова, Н. Кузьміна, В. Лозова, А. Маркова, І. Прокопенко.
   Сьогодні успішним становленням, розвитком, вихованням особистості займається спеціальна наука – акмеологія. Завдання її – створити такі умови під час навчально-виховного процесу, щоб виховати прагнення до успіху, створити ситуацію успішного навчання, дати «інструменти» досягнення успіху кожній дитині. Для цього спочатку потрібно визначити для себе, для батьків, для учнів, що саме розуміється під «успіхом», що входить у акме-вершину досягнень.
   Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості й захищеності, стає джерелом внутрішніх сил дитини, джерелом, яке є енергією для подолання труднощів і формування бажання вчитися.
    Використання ситуації успіху сприяє підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомагає учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.
       Сьогодні, коли перед суспільством постала необхідність приведення до нових умов його розвитку усiєї системи народної освіти, зняття тих суперечностей, що склалися мiж наявним рiвнем функцiонування, освіти і завданнями, якi їй необхiдно вирiшувати, особливого значення набуває проблема професiоналiзму педагогiчної дiяльностi. Народна мудрiсть недаремно каже: “Що посiєш, те й пожнеш”. Щоб отримати хорошого спецiалiста у певнiй галузi, слiд пам'ятати, що вчитель  - справжнiй професiонал своєї справи - здатний забезпечити свого вихованця потрiбними у майбутнiй професiйнiй дiяльностi знаннями.
    Професiоналiзм педагогiчної дiяльностi - це мистецтво педагога формувати у наявного складу учнiв готовнiсть до продуктивного розв’язання завдань у подальшiй системi засобами свого предмета за час, вiдведений на навчально-виховний процес. Таким чином, базовий критерiй професiоналiзму педагогiчної дiяльностi - це здатнiсть учнiв  творчо використовувати отриманi знання, вмiння i навички для розв'язання-фахових i особистiсних завдань.
     Особистiсну суть професiоналiзму складають знання, необхiднi для виконання професiйної дiяльностi, специфiчне ставлення педагога до об'єкта, процесу, умов фахової дiяльностi i необхiднiсть самовдосконалення як професіонала.
     "Суть акмеологічного підходу полягає у здійсненні комплексного дослідження й відновлення цілісності суб'єкта, що проходить ступінь зрілості, коли його індивідні, особистісні та суб'єктно-діяльнісні характеристики вивчаються в єдності, в усіх взаємозв'язках та опосередкуваннях, для того щоби сприяти досягненню його вищих рівнів, на які може піднятись кожний", - наголошує А. Деркач.
      Ключова ідея розвитку сучасної загальноосвітньої школи - якість освіти. "Якість шкільної освіти можна визначити як сукупність її властивостей, що обумовлює її пристосованість до реалізації соціальних цілей з формування й розвитку особистості в аспектах її навченості, вихованості, виразності соціальних, психічних і фізичних властивостей", - наголошує В. Панасюк.
      Робота школи за зазначеними напрямами сприяє рішенню таких задач:
·        відбір змісту освіти та педагогічних технологій, що розкривають учням ціннісні життєві орієнтири та сприяють найбільш повній реалізації їх ціннісних і життєвих орієнтацій;
·        розширення спектра освітніх послуг, що дозволяють школярам і сільській молоді опанувати культуру самовизначення й самореалізації;
·        збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров'я школярів у всіх сферах їх діяльності;
·        розвиток соціального партнерства, що сприяє соціалізації особистості сільського школяра;
·        відновлення виховної системи школи у зв'язку з новими напрямами в розвитку освітньої установи;
·        удосконалення професійної компетентності й загальнокультурного рівня педагогічних працівників;
·        створення системи моніторингу якості навчально-виховного процесу у "Школі соціального успіху";
·        виховання конкурентоспроможної особистості сільського школяра, формування конкурентоспроможної особистості всіх учасників освітнього процесу.
"Школа соціального успіху" покликана створювати умови для становлення соціальноактивної, морально й фізично здорової особистості дитини, зацікавленої в результатах своєї діяльності та здатної досягати поставлених цілей.
Модель "Школи соціального успіху" припускає створення умов для успішної соціалізації особистості, формування конкурентоспроможної особистості, формування економічної культури дитини.
    Акмеологічна професійна позиція педагога-акмеолога повинна випливати із фундаменту його професіоналізму, у якому органічно поєднані компетентність, особистісна орієнтація і морально-духовна цінність. Вона віддзеркалює життєвий філософський рівень культури вчителя, професійні цінності та стиль відносин у сфері освіти й соціальному середовищі, створює можливість повнішої самореалізації.
Актуальність появи акмеологічних концепцій шкільної освіти обумовлюється низкою причин. Центральною серед них є та, що лише поодиноким людям вдається реалізувати без особливої сторонньої допомоги закладений у них внутрішньо особистісний потенціал розвитку. Згідно з дослідженнями Н. Кузьміної професіоналами високого класу стають приблизно 5% від тих, хто зайнятий у певному виді професійної діяльності. У решти успіхи незначні. Невміння та нездатність реалізувати себе на творчому рівні в царині професійної діяльності негативно впливає на рівень самооцінки, особистісну сферу життя, а в окремих випадках і на здоров'я. Високий рівень професіоналізму пов'язується з вихованням відповідних йому рис характеру, особливостей натури, фундаментальні основи яких складаються і шліфуються у період навчання у школі.
      Низький рівень самореалізації особистості пояснюється невідповідністю сучасним вимогам якості освіти, що, насамперед, пов'язується з розпливчастивістю її цілей і стратегій. Для акмеології шкільної освіти ціллю номер один стає передача підростаючому поколінню найважливіших компонентів того напрацьованого людством досвіду, який, будучи сформованим на сучасному рівні досягнень цивілізованого світу, відкриває перспективні напрями самореалізації особистості згідно з внутрішньо особистісною спрямованістю та генетично закладених задатків і здібностей.
          Вважаю, що щасливою й успішною підростаюча людина може стати тільки в «успішному довкіллі». Щоб створити таке довкілля й жити в ньому:
- потрібно зберегти природу;
-необхідно бути здоровою людиною ;
-підкреслюю валеологічне значення навчального матеріалу;
- необхідність занять спортом та фізкультурою.
 Значне місце у спілкуванні з учнями приділяю національно-патріотичному  вихованню, вихованню активної життєвої позиції, піднесенню гідності дитини у власних очах і очах оточення. Вважаю, що всі ці аспекти виховання акцентують певні напрямки акмеологічної стратегії цілісного розвитку дитини. Школі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих шукань, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи. Сучасний педагог - фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти. Він повинен уміти сам і навчити учнів творчо засвоювати знання і застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.
         Учитель сам має бути успішною людиною. І успіх його не вимірюється власним добробутом. Я вважаю, що успіх учителя в умінні розкрити потенційні можливості учня, сприяти його творчому розвитку, збагатити дитину залученням до загальнолюдських та національних духовних, моральних цінностей, забезпечити якісне навчання, яке поєднає базові знання з уміннями й навичками саморозвитку та самовдосконалення, виховати прагнення в дитини вчитися упродовж життя.
    Успіх у навчанні неможливий без розуміння та співпраці вчителів та учнів, батьків та дітей, учителів та батьків. Дитині необхідно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й вдома. Тому знання заходів цієї педагогічної технології, вміння застосовувати їх у житті важливі як для вчителів, так і для батьків.
  
Джерела:

1.Бодальов А.А.. Деркач А.А., Климов Е.А., Семенов І.М., Суслова Е.А., Яблуком Є.А. Програма курсу: загальна та прикладна акмеологія (для слухачів і аспірантів). М., 1994.

2 . Вакуленко В.М. Акмеологічний підхід у теорії і практиці вищої педагогічної освіти України, Білорусі, Росії (порівняльний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: 13.00.01. «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Валентина Миколаївна Вакуленко. – Луганськ, 2008. – 46 с.

3. Сергєєв О., Богданов І. Акмеологічний принцип: його сутність і призначення //Зб. наук. праць. Педагогічні науки. – Херсон, 2000. – Вип. 15. – С. 147– 153.

4. Пальчевський С.С. Акмеологія: навч. посібн. для студентів вищих
навчальних закладів / С.С. Пальчевський. – Київ : Кондор, 2008. – 398 с.

2 коментарі:

  1. Іванно Іванівно, я з Вами погоджуюсь щодо успіх учителя, що він полягає саме в умінні розкрити можливості учня та сприяти в учнівському всебічному розвитку.

    ВідповістиВидалити
  2. Іванно Іванівно, можу погодитись із Вашим твердженням, що саме вчителю належить ключова роль в освіті. Адже через діяльність педагога відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний та духовний потенціал нації. Але варто наголосити на тому, що сучасний учитель повинен «іти в ногу з часом» і ніколи не боятися зробити помилку та експериментувати.

    ВідповістиВидалити