середа, 25 січня 2017 р.

Основні напрямки удосконалення рівня компетентності вчителя



Дзьоба-Ціхоцька Тетяна Богданівна,
вчитель англійської мови
Плотицької ЗОШ І-ІІ ст., І кваліфікаційна категорія


Важливу роль у забезпеченні позитивних змін в системі освіти має вирішити вдосконалення  професійної компетентності кадрів та підвищення їх наукового  та загальнокультурного рівня.
Педагогічна компетентність – це процес і результат творчої професійної діяльності, інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності вчителя, зумовлений рівнем реалізації його гуманістичної спрямованості.
П.П. Блонський вважав, що основа педагогічної підготовки – широка загальна освіта, знання і розуміння людей, уміння розбиратися у філософських  питаннях, інтенсивний суспільний інтерес. Якщо педагог позбавлений цього, він – педагог без фундаменту.
Сучасний вчитель має створити сприятливі умови для розвитку інтелектуально–творчого потенціалу учнів. Навчання через таку призму – це не просто передання вчителем знань, формування умінь та організація засвоєння інформації, а й створення умов для реалізації особистісних потреб учня.
Проте, основним напрямком удосконалення рівня компетентності вчителя  є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.
Нові освітні технології сприяють поступовому зміцненню співвідношення “освіта–самоосвіта” до домінування самоосвіти. Швидкий розвиток сучасної науки, постійне нарощування інформації потребують від кожної особистості  прагнення й уміння систематично займатися самоосвітою.
Навчання іноземної мови як навчання спілкуватися вимагає від учителя таких якостей, які б забезпечили реалізацію цілей  навчання та його ефективність.
Самоосвіта вчителя  іноземної мови – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні та поглибленні знань. Вона не повинна зводитись до відновлення знань, якими він оволодів у ВНЗ, мова йде про ознайомлення  з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямів у методиці й організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому рівні педагогічних проблем, що викликають утруднення у практичній роботі.
 Сьогодні  виникла необхідність у більш глибокому вивченні діяльності педагога з метою визначення рівня його професійної підготовки, компетентності та об’єктивної оцінки його праці. Сучасні педагоги повинні розуміти, що бути гарним професіоналом означає бути в постійному пошуку, зростанні, розвитку.
У наші дні значно зросла увага до особистості вчителя, до культурологічних та освітніх функцій іноземної мови, адже саме XXI ст. Радою Європи оголошено віком поліглотів. Сучасне життя – це життя у відкритому інформаційному просторі, закони якого змінюють звичні моделі у різних сферах життя, і восвітній зокрема. Суспільство, яке дбає про своє майбутнє, має усвідомити колосальні можливості, які дають нам нові інформаційні технології та навчитися грамотно застосовувати їх насамперед в освіті.
Ще зовсім недавно важко було уявити,що  можна спілкуватися з людьми, які проживають на різних континентах не виходячи з дому, а зараз це стало цілком доступним завдяки Інтернету, проте вимагає хоча б елементарного володіння іноземною мовою. Знання іноземної мови –вже не рідкісна навичка ,а банальна необхідність. Вивчити  досконало хоча б одну іноземну  мову- дуже складне завдання, яке можуть подужати самостійно тільки дуже старанні та наполегливі люди. Допомагають у вивченні мови  різноманітні  онлайн-курси, на яких можна отримати хорошу мовну освіту та, навіть, підготуватися до здачі  міжнародних іспитів. Проте, роль вчителя нині, як і раніше, залишається дуже важливою. Відомий педагог М.М. Пістрак  зауважив, що не існує дієвого методу навчання без участі вчителя .Учитель продовжує бути рушійним механізмом  складного процесу освіти. Навчальний  процес з іноземної мови в сучасній школі це, перш за все, взаємодія вчителя та учня, де учень є суб’єктом навчання  і спілкування нарівні з учителем. Вступаючи в стосунки співробітництва, вчитель орієнтується не на функції дитини як учня, а на його особистість та перспективи його розвитку. Від поведінки вчителя буде залежати, чи відчує себе учень партнером у спілкуванні з ним. Отже, не зважаючи на стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, рольучителя не слабшає, а зростає, він продовжує відігравати ключову роль у процесі опанування знань  школярами .
Сучасний висококваліфікований вчитель іноземної мови повинен пам’ятати, що заняття з цього предмету  мають мати не тільки навчальну мету,а й розвиваючу: тренують пам'ять, розширюють світогляд, знайомлять з іншою культурою. Надзвичайно важливо донести учням, що ця мова – засіб спілкування багатьох націй, а не тільки предмет у школі.
  Необхідно врахувати такі інноваційні тенденції навчально-виховного процесу:
v гуманізація процесу навчання іноземної мови, що передбачає посилення уваги до особистості кожного учня, як вищої соціальної цінності суспільства, установку на формування громадськості з високими інтелектуальними, моральними та фізичними якостями;
v культурологічний підхід до відбору та методичної організації змісту навчальної мови;
v краще усвідомлення вітчизняної культури через посилення ролі іноземної мови у вихованні учнів і залучення їх до світової культури;
v використання таких сучасних технологій навчання як проектна методика, навчання у співпраці, тощо;
v апробація та застосування культурної функціональної грамотності та відповідних усвідомлених умінь;
v ознайомлення із загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти – вивчення, викладання, оцінювання і т.п.;
v ранній початок вивчення іноземної мови;
v інтегрування лінгвістичних та інтерпретаційних знань та вмінь у різні ситуації спілкування;
v пошук альтернативних автентичних навчально-методичних комплексів;
Специфіка предмета «Іноземна мова»  передбачає оволодіння учнями комунікативною компетенцією –здатністю спілкування іноземною мовою. Проте, все це неможливо без залучення культурознавчих компонентів,без усвідомлення ролі рідної мови і культури в дзеркалі культури іншого народу. Це поступово стає домінуючою стратегією викладання іноземної мови  в школі і зумовлює потребу у формуванні в учнів країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції. Враховуючи актуальність і  важливість оволодіння учнями даними навичками я обрала  науково-методичну проблему «Використання країнознавчого матеріалу на уроках англійської мови за допомогою  ІКТ», над  якою працюю понад три роки. Я  вважаю, що  навчання іноземної мови не може бути  успішним без розуміння культури,традицій, історії та реалій  побуту країни, мова  якої вивчається. На своїх уроках я намагаюся не тільки донести учням інформацію про країну, але й сформулювати  у них позитивне ставлення до народу – носія мови. Плануючи урок, я ретельно підбираю цікаві оригінальні тексти для аудіювання та читання, аудіовізуальні матеріали, використовуючи все розмаїття Інтернет-ресурсів та навчальної автентичної літератури  британських видавництв. Такі навчальні матеріали мають велику пізнавальну та лінгвокраєзнавчу цінність.
Неможливий  урок  іноземної мови і  без ілюстрованого матеріалу у вигляді карток ,плакатів, фотоматеріалів для  повноти розкриття теми  уроку .Щоб уникнути проблеми неможливості спілкування з носіями мови я використовую навчальні  відеофільми та відеоролики, які сприяють хорошому розвитку  пам'яті та уваги  школярів. Автентичні відеоматеріали надають чіткі зразки мовлення, загальновживану  та спеціальну лексику та допомагають у вивченні міжкультурної комунікації.
Варто підкреслити, що сьогодні деякі традиційні форми навчання  відходять у минуле,а їх місце поступово займають  новітні комп'ютерні технології, використання яких означає не тільки спосіб навчати іноземній  мові ,а  й одну з причин її вивчення.

2 коментарі:

  1. Цікава стаття, підтримую твердження, яке стосується формування в учнів позитивного ставлення до народу, який є носієм мови.

    ВідповістиВидалити
  2. Тетяно Богданівно! Дякую за цікаву та корисну інформацію для вчителів іноземної мови. Творчих вам успіхів!

    ВідповістиВидалити