середа, 25 січня 2017 р.

Акмеологічний підхід до формування комунікативних компетентностей учнів на уроках української мови та літератури



Жук Ганна Євгенівна,  
вчитель української мови та літератури НВК “Великобірківська ЗОШ
I-III ступенів-гімназія ім. С.Балея”, 
вчитель  І кваліфікаційної категорії


 

Початок XXI століття – час запровадження нової якості життя. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявити активну життєтворчість, мобільність та самостійність. Акмеологічна технологія як інтегрована система передбачає конструктивні поєднання сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різніпідходи до організації навчально-виховного процесу, а не заглиблюватися в суть тільки однієї технології.
Проблема життєвої компетентності особистості є основною проблемою освіти XXI століття. Національна доктрина розвитку освіти України визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. Реформування освіти передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.
Україна має унікальний шанс увійти в європейський освітній простір. Урядом підписано Болонську угоду, згідно з якою якість української освіти має бути наближена до європейських стандартів. Українські вчені визначили сім наскрізних ключових компетентностей, якими має володіти випускник як член європейської спільноти:
·         комунікативні
·         соціальні
·         полікультурні
·         інноваційні
·         компетентності саморозвитку 
·         прагнення до продуктивної творчої діяльності
·         здоров’язбережувальні.
Провідна ідея полягає у виробленні певного підходу з використання акмеологічних технологій навчання на уроках  словесності, що сприяє формуванню ключових життєвих компетентностей сучасних школярів.
Отже, в сучасній освіті актуальним є перехід до компетентнісно орієнтованого навчання та виховання, упровадження нових ефективних педагогічних технологій, інтерактивних методів навчання. Першочерговим завданням учителя є створення умов для формування творчої, компетентної особистості, здатної реалізувати свій потенціал у суспільстві. У цьому, вважаю, допоможе акмеологічний підхід до викладання навчальних предметів. Акмеологічні технології є інноваційними, тому що дають необхідний ключ до керування індивідуально-професійним розвитком особистості школяра через зміст мовно-літературної освіти, формують орієнтації на процес постійного самовдосконалення і творчого розвитку, що за відповідних умов може йти безупинно по висхідній траєкторії.
Компетентісна зорієнтованість у поєднанні з використанням основ акмеології особливо важлива тим, що пропагує освіту, спрямовану не стільки на процес навчання, скільки насамперед на його результат – успішну особистість зі стійкою системою цінностей, ідеалів, пріоритетів.
Загальновизнано, що людський потенціал лише частково представляє певні задатки від народження. Значно більшим чином він формується і розвивається у процесах соціалізації особистості.
Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізуватися, а отже, про формування компетентної особистості.
Компетентність – специфічна здатність, яка дає змогу активно розв’язувати проблеми, що виникають у реальних ситуаціях життя. Вона формується в процесі навчання і виховання не лише в школі, а й під впливом сім’ї, друзів, культури. Тому реалізація компетентнісного підходу залежить від освітньо-культурної ситуації, у якій живе і розвивається школяр. Акмеологічні підходи до формування життєвих компетентностей сприяють розробці стратегій такої організації життя школяра, які б дали можливість йому всебічно та оптимально самореалізуватися, розвивали уміння прогнозувати наслідки своїх учинків та свідомо приймати життєво важливі рішення.
На уроках української мови та літератури я не лише даю дітям знання,а й навчаю бачити головне, робити висновки, самостійно здобувати знання, відкривати для себе щось нове, щоб потім адаптуватися в суспільстві та творчо працювати. Для цього формую в учнів такі вміння:
- визначати проблеми, які порушуються, самостійний та критичний їх аналіз;
-працювати з текстом твору, добирати факти, визначати художні деталі, аналізувати їх, робити висновки й узагальнення;
- працювати в колективі над розв’язанням проблем, поставлених однокласниками;
- користуватись знаннями, одержаними поза школою (радіо, телебачення, інтернет);
-правильно говорити й писати;
-добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і ситуації спілкування;
-створювати власні висловлювання.
До акмеологічних учені відносять такі технології:
•        ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);
•        технології розвивального навчання;
•        технологія особистісно зорієнтованого навчання;
•        метод проектів.
Гармонійне поєднання цих технологій на уроках словесності допомагає мені досягати бажаного результату. Для того, щоб така інтеграція була ефективною, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети, а також типу уроку.
Для школи важливою є кожна із зазначених вище технологій.
Формування комунікативної компетентності – одне головних завдань формування адаптованої до сучасних умов людини. Ця компетенція формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування.
Для формування комунікативної компетентності учнів на уроках використовую різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, письмо, говоріння, читання.
На уроках української мови розвиваю вміння коректно вести навчальний діалог, якийдає змогу через правильне спілкування активно розв’язувати проблеми, що виникають у реальних ситуаціях життя. Дитина, яка тільки починає говорити, активно опановує різні види речень. Спочатку вона використовує переважно односкладні конструкції (“Дай”, “Хочу їсти”, “Пішли” тощо). З віком і досвідом побудова речень ускладнюється, словниковий запас збагачується. Але цей процес поступового прогресу може загальмуватися і припинитися за певних умов (відсутність мотивації, тренування, внутрішніх і зовнішніх стимулів). Тому навчити керувати власним мовленням, свідомо обирати з переліку можливих засобів найбільш доцільні для певної ситуації, розуміти адекватно співрозмовника, осягти мету спілкування ми вчимося все життя, основи ж для свідомого вдосконалення мовлення закладаються у школі.
Діалог відбувається у процесі спілкування, при цьому людина самовизначається, виявляє свої індивідуальні особливості. За формою взаємодії можна судити про комунікативні вміння (або їх відсутність), риси характеру людини; за специфікою організації мовлення — про загальну культуру та грамотність (або їх недостатній рівень). Навіть процес навчання на комунікативно-діяльнісній основі передбачає його побудову як моделі процесу спілкування.
Практикую різні за характером діалогічні висловлювання: діалог-обмін думками, діалог-розпитування, діалог-спонукання, діалог етикетного характеру.
Пропоную дітям ситуацію: уявіть собі, що одна людина робить іншій певну послугу, а та висловлює вдячність. Розіграйте цю ситуацію як розмову двох осіб. Або, змоделюйте випадок, який найчастіше трапляється у нашому житті на тему «У громадському транспорті», «У магазині», «У музеї», «В Інтернеті»…
Дитина виступає творцем не тільки різноманітних ситуацій, а й власної особистості, вирішує питання самоврядування, знаходить шляхи та засоби оптимізації своєї діяльності, виявляє власні недоліки та вживає заходи для їх усунення, вчиться переборювати психологічні бар'єри в спілкуванні з різними людьми, удосконалює якості своєї особистості.
Навчаю школярів створювати монологічні висловлювання різних типів, стилів і жанрів, доцільно й правильно використовувати засоби мови для їх побудови. Практикую письмові завдання такого змісту: «Яку майбутню сім’ю я сподіваюсь мати?», «У чому полягає сенс життя?», «Яким я бачу своє майбутнє?», «Що потрібно для щастя людині?».
Ефективним засобом формування комунікативної компетентності вважаю ситуативні завдання, які використовую у певній послідовності з урахуванням теми, змісту, етапу уроку, підготовленості класу. Так,наприклад, на уроці за темою «Усна відповідь на лінгвістичну тему» пропоную учням наступну ситуацію: «Уявіть, що ваші батьки зацікавилися, для чого вам вчити словосполучення?».Дайте усну відповідь на поставлене запитання.
На уроках рідної мови використовую текстовий матеріал з елементами новизни, який відповідає віковим особливостям дітей, є цікавим для них, викликає бажання вчитися. Навчаю знаходити свої помилки та помилки товаришів, самостійно аналізувати їх, аргументувати свої міркування.
Уроки літератури є добрим ґрунтом для формування умінь вести бесіду, вирішувати проблемні завдання. У кожному творі є художня деталь, яка збудить уяву читачів, змусить задуматись, провести аналогії з сучасним життям.
Так, вивчаючи твір В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», пропоную написати листа Яві та Павлуші (на вибір учня), дати їм цінні поради. Діти залюбки виконують такі творчі завдання.
Пропоную учням уявити себе журналістами, взяти інтерв’ю у батьків на теми, пов’язані з вивченням того чи іншого художнього твору. Наприклад, як би вчинили ваші батьки, уявляючи себе на місці матері й батька героїні поеми
Т. Шевченка «Катерина».
Також на уроках української літератури пропоную учням такі рольові ігри:
-   «Інтерв’ю» (обираю учня на роль журналіста і декілька учнів на ролі тих, у кого будуть брати інтерв’ю за запитаннями, що стосуються певної теми);
-   «Перевтілення» (виступити в ролі письменника або в ролі літературного героя і дати відповіді на запитання, поставлені однокласниками);
-   «Реклама твору» (пропоную скласти рекламний ролик про художній твір).
Використовуючи на амеологічному уроці ігрові технології, даю можливість дітям розкрити та удосконалити свої розумові здібності, організовую взаємодію між учнями, продуктивне спілкування школярів між собою з елементами змагання. Таким чином відбувається формування мовленнєвої, інформаційно-комунікаційної та соціальної компетентностей учнів. А це врешті-решт впливає і на якість навчання.
Корисним засобом формування комунікативної компетентності є дискусія, у процесі якої діти розмірковують, вчаться аргументовано доводити свою думку, шукають істину.
Пропоную учням на уроках української мови вправи, які, окрім творчих здібностей, розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів :
-         дописати віршовані рядки;
-         дібрати якнайбільше означень до поданого слова (наприклад: день – похмурий, незабутній, …) чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словами (наприклад: вітер дме, завиває, співає …);
-         «зазирни у словник» (у мову вчителя поступово вводяться незнайомі слова, значення яких учень розкриває сам);
-         реклама прочитаної книжки (скласти рекламу на твір А. Дімарова «Друга планета»);
-         словесне малювання (кольорами зобразити настрій героя Павлика з оповідання С. Черкасенка «Маленький горбань»);
-         написати твір за початком (наприклад, «Квіти розплющують очі…»).
Формування творчої компетентності сприяє використанню елементів рольової гри під час аналізу літературного твору. Наприклад:
-рольове читання казки І. Франка «Фарбований лис» від слів «Тоді Лис перший заговорив до них ласкаво…» до слів «… Та за таким царем ми проживемо віки вічності, мов у Бога за дверима»;
-розіграти діалог між Федьком та Толею, героями оповідання В. Винниченка «Федько - Халамидник».
Найчастіше використовую ігрові елементи саме на етапі мотивації навчального заняття, коли в учнів формується пізнавальний інтерес та чітке усвідомлення того, що очікувати від уроку: «Здивуй!» (подача цікавого факту, події, неоднозначного епіграфа); «Фантастична добавка» (перенесення реального або літературного героя в часі); «Кросворд» (розгадати, заповнити, визначити ключове слово або створити самому); «Картинна галерея» (на основі кількох картин або однотипних зображень знайти і визначити спільну ознаку); «Асоціації» (опрацювання нових слів у творі за допомогою асоціацій); «Інтелектуальна розминка» (два – три складних запитання для з’ясування нових понять), «Так – ні» (універсальна вправа, яка навчає систематизувати уже відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі поняття, уважно слухати й аналізувати питання); «Вірю – не вірю» (учні погоджуються або заперечують запропоноване твердження); «Знайди помилку» (учитель навмисне припускається помилки, яку необхідно виявити: спотворює інформацію, послідовність викладу, героям приписує чужі думки і вчинки); «Бліц-опитування  ланцюжком» (кожен учень ставить питання сусіду по парті, даючи кілька секунд на відповідь).
Такі завдання допомагають розвивати творчі здібності школярів і спонукають їх глибше усвідомити зміст твору.
Акмеологічний підхід до розвитку освіти – це створенння  необхідних умов для становлення й розвитку в усіх суб'єктів освіти уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості й соціуму. Такий підхід конкретизує ідею гуманізації освіти, засади сучасної ідеології виховання та перехід від знаннєвої до особистісно орієнтованої (компетентнісної) освіти. В акмеологічній школі дитина розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння будувати відносини в колективі. В усіх суб'єктів освіти систематизуючими стають пізнавальні мотиви, навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності стає провідним.
          Перспективність акмеологічного підходу до формування компетентності полягає в тому, що він орієнтує особистість на постійний саморозвиток, що відповідає вимогам часу, спрямованим на необхідність досягнення найвищих результатів у  діяльності особистості. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей, особистісних якостей, що сприяють реалізації індивідуальних якостей кожної дитини. Без сумніву, акмеологія значуща для підвищення якості освіти.
Безліч проблем у шкільній практиці навчання української мови, недостатня сформованість комунікативних умінь та навичок, слабка мотивація навчання мови роблять питання формування комунікативної компетентності актуальним. Комунікативна спрямованість у методиці викладання мови дає змогу реалізувати ціннісний, розвивальний і виховний аспекти української мови як навчального предмета, різні завдання комунікативного характеру - контролювати власне висловлювання.
В.Сухомлинський писав: «Мовна культура людини - це дзеркало його духовної культури. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, думок, хвилювань є краса і велич рідного слова». До питання важливості та значущості формування комунікативних компетентностей зверталися А.Хуторський, К.Ушинський, Л.Варзацька, М.Пентилюк, О.Пометун, Я.Коменський та інші, стверджуючи, що наскрізною компетентністю, якої вимагає сучасне життя, є комунікативна здатність, пов'язана з ефективним спілкуванням. Вона визнана загальнокультурною й може формуватися через будь-які шкільні предмети, оскільки виявляється в спілкуванні, толерантній поведінці в умовах відмінностей між людьми, у збереженні традицій.
Використання акме-технологій дозволяє запропонувати механізм проектування, створення власної професійної й особистісної діяльності, це цілеспрямований процес, завдяки якому дитина усвідомлює чіткі перспективи своєї майбутньої професії, готується до добровільної активності в кар'єрному рості.
Акме-технології спрямовані на формування мотиву самоствердження. У зв'язку з цим пріоритетним для вчителя й керівника стає проблема розвитку навчальної мотивації учнів. Більше того, проведені дослідження показують, що учні старших класів, маючи високу мотивацію, тільки іноді (чи рідко) реалізують названі мотиви в навчальній діяльності. Менше половини учнів прагнуть до навчального успіху, для інших рівнозначними стають прагнення до успіху й недопущення невдачі. У переважної більшості учнів зовнішні та внутрішні мотиви виражені в однаковій мірі, при цьому навчальні мотиви в поведінці реалізуються досить рідко. Саме акме-технології допоможуть учням пізнати себе, свій внутрішній світ, усвідомити себе частиною соціуму.
Успішність соціалізації залежить від ціннісних орієнтацій і відносин, що складають ядро особистості. Багато в чому вона визначається запасом придбаних у школі знань, умінь і навичок, що будуть характеризувати дитину як суб'єкта діяльності. Кінцевий результат використання акме-технологій - стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконаленню, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах.
Джерела:
1.      Авдимирець Л. Акмеологічна модель як засіб формування успішної особистості// Історія України. Шкільний світ. - 2012. - №9/10. – С. 13 – 15.
2.      Данилова Г. Акмеологія шкільної освіти у контексті методології сучасної науки// Рідна школа. - 2004. - №11. – С. 6 – 10.
3.       Данилова Г. Шкільна акмеологія: сутність та шляхи впровадження// Освітянські відомості. – К., 2003. - №3. – С. 2 – 6.
4.       Коломис  Г.Г. Життєві компетентності школяра: акмеологія в навчанні мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу / Видавнича група “Основа”. - 2013. - № 15 – с.10 -12.
5.      Криворотенко О. Реалізація ідей акмеоосвіти на особостісно зорієнтованому уроці літератури// Дивослово.- 2016 - №1. – С. 2 – 7.
6.       Оранчук Л. До вершини – з "людським обличчям" : Акмеологічні підходи до формування світоглядної позиції учнів у процесі вивчення СЛ // Зарубіжна література. Шкільний світ. – 2012. – № 12. – С. 10–14.      
7.       Остапчук В. Акмеологічний підхід до уроку літератури // Всесвітня література в сучасній школі. – 2012. – № 10. – С. 7–9.
8.       Пальчевський С.С. Акмеологічні підходи до вивчення основ наук у сучасній школі. // Шкільний інформаційно – методичний журнал. – 2010. - №11.
9.      Пальчевський С.С. Акмеологічні підходи до формування особистості учня на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література в школах України. – 2008. – № 11. – С. 17
10.   Пальчевський С.С. Акмеологія. – К.: Кондор, 2008.- 397 с.
11.  Юрко О.Р. Конструктор акмеологічного уроку // Математика в школах України / Видавнича група “Основа”. – 2013.- № 7. – с.2 – 6.
12.  Опис досвіду роботи вчителя ТЗОШ №16 Петрокушин Р. В.   Акмеологічні технології на уроках словесності як засіб формування ключових життєвих компетентностей учнів. Gapon.hol.es. dosvid -i-innovatsii item

Немає коментарів:

Дописати коментар