пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Шляхи формування професійної компетентності педагога



Хабло Наталія Ігорівна
вчитель історії Великоберезовицької ЗОШ I-III ступенів
спеціаліст I категорії
     

  

 Незалежність України змусила переглянути діяльність багатьох сфер суспільного життя,у тому числі і систему освіти. Перед  державою постало питання про створення державної освітньої політики та механізми її впровадження безпосередньо у навчальних закладах.Стратегія навчально-виховного процесу полягала у підготовці всебічно розвинутої особистості учня,що вільно орієнтується у глобалізованому світі.Першими документами,які окреслювали освітню політику,були Закон України«Про освіту»(1991р.) та Державна національна програма «Освіта»(Україна XXI століття).Саме вони стали своєрідним флагманом у створенні законодавчої бази у сфері освіти.
  Освітній процес є безперервним і часто змінюється відповідно до політичних,економічних,соціально-педагогічних змін не лише на теренах нашої держави, але і в усьому світі.Одним із пріоритетних завдань, у реформуванні освіти вУкраїні,є формування компетентного фахівця. Вимоги до педагога чітко визначені у Законі України «Про загальну середню освіту»: «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями,яка має відповідну педагогічну освіту,належний рівень професійної підготовки,здійснює педагогічну діяльність,запезпечує результативність та якість своєї роботи,фізичний та психологічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти».Професія вчителя є однією із найдавніших і сягає своїх витоків ще часів Стародавньої Греції.
Сучасна педагогічна наука зосереджує свою увагу на пошук нових технологій,які б всебічно розкрили творчий потенціал педагога через призму професійної компетентності.Професійні компетентності викладання–це комплекс знань,умінь і навичок,включаючи міжособистісні характеристики,що дають можливість діяти ефективно.Дослідники М.Левітов та Л.Лаврова виділяють більш ніж 50 якостей вчителя,що формує так званий професійний портрет ідеального педагога.
Які ж вимоги ставить держава до компетентності педагога,який працює у школі?Їх можна розділити на дві групи,а саме: професійно-педагогічні та особистісні. Дослідник В.Крутецький називає перелік педагогічних здібностей,на які необхідно звернути увагу у роботі вчителя.До них відносимо:дидактичні,академічні,мовні,організаторські та комунікативні здібності.Важливу роль відіграє педагогічна уява,адже вчитель повинен передбачати кінцевий результат своєї роботи. Учні потребують сучасного вчителя історії,що буде виконувати роль  посередника  у вивченні минулого,сучасного, з оптимістичним поглядом на майбутнє.Який буде поважати точку зору кожного учня.Буде сам ефективно реалізовувати життєві компетентності,а тим самим він стає прикладом для наслідування.                                                                                                                
Вчитель історії,на мою точку зору,повинен приділяти увагу вдосконаленню власної  професійної компетентності.Брати активну участь у фахових майстер-класах по суспільно-гуманітарних предметах,у роботі методичних засідань вчителів історії та правознавства району,області.Проходити курси підвищення кваліфікації.Написати програму «Мій шлях професійного розвитку»,яка  буде основою успішного подальшого професійного становлення.Така діяльність дає можливості вчителю-предметнику показати свої професійні якості та ознайомитися із досягненнями своїх колег.Кожен молодий  педагог стикається з проблемою,що не завжди ,отримані знання в педагогічному вузі, вдається реалізувати на практиці в повній мірі. Це пояснити можна тим,що лише з роками ,вчителі відшліфовують свою майстерність. У цьому їм допомагають інноваційні технології та інтерактивні  методики,що застосовуються у навчально-виховному просторі.
Важливу роль у цьому контексті відіграє запровадження ІКТ на уроках історії та правознавства.Саме такий підхід з часом формує предметно історичну  компетентность:
1.Хронологічна( дає змогу виробити вміння  вільно орієтуватися в історичному часі);
2.Інформаційна(вміння працювати з різними джералами інформації);
3.Логічна (аналіз та пояснення історичних фактів);
4.Мовленнєва(вміння будувати усні та письмові висловлювання щодо подій,явищ,історичних постатей);
5.Просторова(уміння вчителя орієнтуватися в історичному просторі).

     Цей процес неможливий буде без системної самоосвіти.Він може  грунтуватися  на використанні можливостей соціальних мереж,які полегшують процес пошуку інформації з вивчення теми.Сучасному вчителю історії необхідно опановувати методику використання засобів навчання.Сюди віднесемо: Prezi(складання презентацій в Інтернеті), Sway(офісний додаток для інтерактивного контенту), SaveFrom.net(програма для скачування відео з www.youtube.com ), Bandicam(програма для відеозапису),www.net-film.ru(кіноархів,що можна використовувати безпосередньо  на уроках),Aurora 3D Presentation( програма для створення презентацій,але без обов’язкового доступу до мережі Internet). Для індивідуальної роботи з учнями можна використовувати тестові завдання,які вчитель попередньо створює у ресурсі Learning.Apps.,а також активно застосовувати «Хмарні  технології». Вчитель може створити свій сайт або блог і  ділитися своїми напрацюваннями з колегами.

  Доречною буде  і співпраця вчителя та сайтами Видавничих груп «Основа», «Ранок» та  «Шкільний світ»,Методичним порталом та ЗМІ. Щоб підготувати  та провести  змістовний,цікавий,інформаційно багатий,методично грамотний  урок вчитель повинен щодня вчитися. Які ж джерела інформації  він повинен  застосовувати? Насамперед науково-методичну,художню літературу,доступні Internet ресурси, фахову періодику і здобутки самоосвіти.

   Кажуть,що театр починається з вішалки,а освіта починається з вчителя. Вчителя,який постійно працює над підвищенням своєї фахової компетентності і прагне стати майстром своєї справи. І мав рацію Платон, що «Майстрами не народжуються, а ними стають».

 

 

    

2 коментарі:

  1. Наталя Ігорівна, дякую за цінну і важливу інформацію, подану у Вашій статті

    ВідповістиВидалити
  2. Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка полягає в удосконаленні знань та узагальненні педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Вчитель повинен постійно працювати, вдосконалюватись. Я цілком згідна з позицією Наталі Ігорівни.

    ВідповістиВидалити