пʼятницю, 20 січня 2017 р.

Акмеологічна стратегія професійної діяльності сучасного вихователя



Остапів Зоряна Андріївна
вихователь ДНЗ «Кобзарик» смт. Велика Березовиця, ІІ кваліфікаційна категорія

     


 «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення та оновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує».
                                                                                                   В.Сухомлинський
Мета:  визначення сутності поняття «акмеологічна стратегія»; вдосконалення акмеологічної компетентності сучасного вихователя.
      Акмеологія  (від грец. Акме – розквіт, квітуча сила + логія) – розділ психологічної науки, яки вивчає психологію людини у пору її становлення. Друга  частина терміну «акмеологія» походить від  давньогрецького «logos», що означає «сенс», «розум», «пізнання», «вивчення», «дослідження». Акмеологічний підхід – забезпечує розвиток особистості педагога через органічну єдність процесів професійного виховання, соціалізації, а також самовиховання і саморозвиток.
Сучасний вихователь дітей дошкільного віку – це професіонал, який орієнтується в наукових досягненнях, в іноваціях психолого-педагогічної науки, володіє різними технологіями навчання та виховання і розвитку дітей, здатний до саморозвитку, самовдосконалення, самомоделювання та само- проектування в різних сферах життєдіяльності, в тому числі професійній.
Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для  оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями навчально-виховної роботи втілюються у відповідних результатах – міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх вчинків, здатності свідомо приймати рішення.


Професійну компетентність майбутнього вихователя дітей дошкільного віку на засадах  акмеологічного підходу ми розуміємо як результат загальної і професійної освіти, де рівень підготовленості майбутнього спеціаліста дозволяє прогнозувати, планувати, проектувати професійне самовизначення і самозбагачення, допомагає знайти щляхи вдосконалення в особистому  житті і професійній діяльності, прагнути до більш високих щаблів професіоналізму.
Структуру професійної компетентності вихователя дітей дошкільного віку визначено як сукупність взаємопов’язаних компонентів, а саме: особистісного, змістово-процесуального, рефлексивно-оцінювального, креативного.
Змістово-процесуальний компонент професійної компетентності передбачає наявність науково-теоретичних знань про особливості педагогічної діяльності вихователя дітей дошкільного віку, професійну компетентність, професіоналізм, акмеологію, професійне «акме», акмеологічне проектування, спеціальних знань  про власні можливості дітей дошкільного віку, способи оволодіння педагогічною діяльністю, досягнення більш високого рівня професійної компетентності засобами акмеологічного проектування.
Рефлексивно-оцінювальний компонент має передбачити прагнення до самовдосконалення шляхом самоаналізу і самооцінки педагогічної діяльності, що пов’язано з прогнозуванням позитивних самозмін у процесі формування професійної компетентності, виявленням і актуалізацією педагогічних здібностей, вибором оптимальних способів досягнення більш високих щаблів професійної компетентності і їх позитивного впливу на довколишню дійсність (через своїх вихованців, їхніх батьків).
Креативний компонент – об’єднує особистісний, змістово-процесуальний, рефлексивно-оцінювальний компоненти і свідчить про здатність педагога до саморозвитку і  творчого перетворення дійсності в процесі навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку.
Розроблено і експериментально перевірено технологію формування професійної компетентності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів на засадах акмеологічного підходу, яка передбачає такі етапи особистісно-професійного зростання: підготовчий, процесуальний, рефлексивний і узагальнювальний.
Змістово-процесуальний критерій з такими показниками: якість професійно-педагогічних знань і розвиненість умінь, що забезпечують формування професійної компетентності; рефлексивно-оцінювальний критерій з такими показниками: уміння здійснювати самоаналіз та самооцінювання, прагнення до самовдосконалення; креативний критерій з такими показниками: здатність до саморозвитку власних можливостей та творчого перетворення дійсності з метою різнобічного розвитку дітей.
Якщо розглядати категорію професіоналізму педагогів дошкільної освіти на рівні педагогічної акмеології як багато параметричну якість, то можна констатувати, що ця категорія розкриває наступне:
ü стійкі індивідуально-особистісні прояви педагога з точки зору продуктивності його праці;
ü якісну, результуючу і ефективну характеристику діяльності, засновану на освідченості, саморегуляції, стійкій мотивації;
ü спосіб професійної діяльності педагога як «проведний спосіб мистецтва жити».
Мистецтво жити є показником соціально-психологічної зрілості людини, що, у свою чергу виступає, показником акмеологічної культури особистості. Покликання людини, яка обрала професію педагога, має стати наполеглива праця над духовним світом, як власним, так і вихованців. Життєвий шлях маленьких особистостей, залежить від того, які цінності будуть прищеплені педагогом і батьками, які орієнтири обиратимуться, які підходи будуть застосовані для того, щоб дитина усвідомила те, у чому полягає сенс її життя. На основі набутого у дитячі роки досвіду спілкування з оточуючим світом і людьми, закладених принципів, норм та правил поведінки, пережитих ситуацій схвалення та покарання, особистого ставлення до проблеми та успіхів, у вихованців складається бачення майбутнього і свого місця в ньому. Тобто створюється життєвий сценарій підростаючої особистості, в якому провідна роль належить педагогу. Доцільно при цьому, щоб педагог – «сценарист» мав оптимістичне налаштування, широкий світогляд, високий рівень самосвідомості та творчості, міг вести за собою, допомагаючи вихованцям створювати самих себе.
Список використаних джерел:
1. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання: монографія./Г.В. Бєлєнька.
2. Бессараб Н.С. Вихователь освітнього закладу нового типу як особистість./Н.С. Бессараб «нові технології навчання»: наук.-метод.-зб.
3. Балакін В.Г. Організація навчально-виховного процесу в центрі професійної підготовки: «Теорія та методика професійної освіти».
4. Артемова Л.В., Національний дитячий садок на Україні.
5. Бех І.Д. Виховання особистості: навч.-метод-посібн.
6. Бех І.Д. Гуманізм у вихованні підростаючої особистості.
7. Бурма Г.В. Ретроспектива проблеми використання засобів навчання та виховання дітей дошкільного віку.
8. Гончаренко С. Український педагогічний словник.
9. Акмеологія: наука ХХІ століття: матеріали Міжнар.наук.-практ.конф./Київський міський пед. унів. ім. Б.Д.Грінченка.

Немає коментарів:

Дописати коментар