Катренич Олена Володимирівна, вихователь ДНЗ «Кобзарик» смт. Велика Березовиця,
ІІ категорія
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти виконання соціального
замовлення суспільства і підвищення якості освіти можливе лише творчим
педагогом з високим рівнем професіоналізму, духовності, індивідуального стилю
педагогічного мислення, мотивації і здатності до інноваційної діяльності, потреби
у творчій самореалізації [6,с.3]. У зв’язку з цим існує постійна увага
науковців до підвищення рівня професіоналізму педагога. Проблема
професіоналізму як категорії акмеології, що виражається через професійну
компетентність, сьогодні знаходиться в центрі уваги
багатьох науковців.
Аналіз досліджень і публікацій. Проблема досягнення людиною свого «акме» в професійному
та особистісному розвитку вивчалася багатьма зарубіжними і вітчизняними
психологами, зокрема: К.А. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, А.А. Бодальов,
Ш. Бюлер, А.С. Гусєва, А .А. Деркач, Е.А. Климов, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова,
А. Маслоу, К. Роджерс, С.Л. Рубінштейн, В. Франкл, і ін.
Метою статті є розглянути
основні завдання, які розв’язує акмеологія та визначення акмеологічної
стратегії професійної діяльності сучасного вчителя.
Виклад основного матеріалу. Сучасне суспільство висуває все нові та більш високі
вимоги до кожної особистості у зв’язку з прогресом науки, техніки, ускладненням
соціальних відносин. Це викликає необхідність постійно розвивати і
удосконалювати компетентність кожного спеціаліста, в тому числі в галузі освіти
та професійно-педагогічної діяльності [1, с.9].
Сучасний педагог
повинен володіти таким запасом фундаментальності, який дозволяв би йому
проявляти загальну та професійну компетентність, відповідальність за результати
своєї праці, вільно володіти професією і орієнтуватись в суміжних областях
діяльності, бути готовому до постійного професійного росту, соціальної та
професійної мобільності [1, с.9].
У створенні
прогресивних систем професійної підготовки вчителя, які орієнтуються на
інтелектуальний і креативний рівень розвитку особистості, значну роль
відіграють процеси проектування і реалізації інтегрованих освітніх програм та
педагогічних технологій, що ґрунтуються на наукових ідеях та універсальних
методологічних підходах до організації освітнього процесу. Таким універсальним методологічним
орієнтиром, який забезпечує цілеспрямованість і результативність цієї
діяльності виступає акмеологічний підхід.
Акмеологічний
підхід щодо вивчення закономірностей досягнення вершин професіоналізму та
творчості є одним із прогресивних та перспективних для сучасної системи освіти.
Саме акмеологічний підхід та акмеологічні технології сприяють розвитку
внутрішнього потенціалу, високого професіоналізму та творчої майстерності
фахівця, який працює в системі «людина-людина», що складають основу його
професійного іміджу й життєвого досвіду [6, с.3].
А. А. Деркач вважає, що
своєрідність і особливість акмеологічного підходу до проблеми особистісного
розвитку фахівців полягає у:
·
вивченні динаміки
особистості, яка розвивається й припускає виявлення психологічних механізмів
засвоєння і збагачення соціально-професійного досвіду,
·
розвитку
емоційно-ціннісного сприйняття цілей професійної діяльності,
·
формування
адекватних потреб та мотивів діяльності [4].
Як зазначають провідні науковці (А.О.
Деркач, В.Г. Зазикін, Н.В. Кузьміна, С.С. Пальчевський) мета акмеології полягає
в: удосконаленні особистості, допомозі в досягненні нею вершин фізичного,
духовного, морального і професійного розвитку, а також гуманізації даного
розвитку.
Акме (від грец. -
вершина, квітуча пора) - найвища точка, період розквіту особистості, найвищих
її досягнень, коли особистість проявляє свою зрілість у всіх сферах
життєдіяльності і, перш за все, у професійній діяльності. Під акме мається на
увазі максимальний розвиток здібностей і обдарувань; вважається, що акме
припадає на період вікової дорослості, соціальної та особистісної зрілості
людини [7].
Вчитель прагне до
особистісно-професійного розвитку і досягненню професіоналізму у тому випадку,
коли у нього сильні, але адекватні мотиви професійних досягнень і професійної
самореалізації. На думку одного із засновників гуманістичної психології К.
Роджерса, поведінка і діяльність людини завжди регулюється якимсь об'єднуючим
мотивом – потребою актуалізації, тобто «властивою людині тенденції розвивати
всі свої здібності, щоб зберігати і розвивати особистості» [3].
Схожі думки
висловлювала і Н В. Кузьміна щодо ролі так званих стартових умов особи, її
особливостей, середовища спілкування, спонукаючих її до постійного
саморозвитку. У людей з потенціалом професіонала ця тенденція домінує:
«...справжній і послідовно здійснюваний процес саморозвитку, як правило, має
місце лише у тих людей, які налаштовані саме на досягнення великомасштабної
мети в житті. Це примушує їх цілеспрямовано працювати над розвитком у себе індивідних,
особистісних і суб'єктно-діяльнісних характеристик, розвитком відносин і
здібностей, які всі разом виявляються однією з обов'язкових передумов
здійснення намічених життєвих цілей» [3].
Як зазначає Перевозчиков
В.І. досягти високого рівня сформованості професійної компетентності вчителя на
засадах акмеології можна, якщо в процесі навчання у нього розвивати:
- прогнозування, передбачення розвитку
ситуацій, що виникають в процесі виконання професійної діяльності;
- саморегуляцію, що проявляється в умінні
управляти своїми емоціями, високої працездатності, стійкості у стресових
ситуаціях, здатності мобілізувати свої ресурси у будь-який час;
- сміливість,
своєчасність та нестандартність під час прийняття правильних рішень;
- креативність, що
проявляється не тільки у високому творчому потенціалі, але й у спеціальних
уміннях нестандартно й ефективно вирішувати професійні задачі;
- адекватну мотивацію досягнення [5, с.14–17].
Цілісна система
розвитку професіоналізму педагога включає узгодження етапів професійної
підготовки, професійної самоосвіти і підвищення педагогічної кваліфікації.
Основні положення даної теорії дозволяють обґрунтувати розвиток професіоналізму
педагога як процес закономірного стадийно-вікового, функціонально-діяльнісного
та особистісно зумовленого сходження до вершин професійної самореалізації,
вираженою в проявах педагогічної майстерності, творчості і мистецтва [1, с. 6].
Етапи системи розвитку професіоналізму педагогаза Виноградовою
|
2.Професійна самоосвіта
|
3.Підвищення педагогічної кваліфікації
|
1.Професійна підготовка
|
Висновки. Таким
чином, на основі теоретичних даних науковців та педагогічного досвіду, нами
визначена акмеологічна стратегія професійної діяльності сучасного вчителя. Вона передбачає проходження таких
періодів розвитку вчителя (Див. Схема 1). Це програма переходу від одного рівня
професіоналізму до іншого, більш високого. Нових результатів педагогу
пропонується досягти шляхом поступового систематичного просування або шляхом
докладання великих зусиль і стрімкого підйому.
«Акме»
|
Підвищення
педагогічної кваліфікації
|
Самоосвіта та саморозвиток
|
Реалізація свого
творчого потенціалу
|
Вироблення свого педагогічного стилю
|
Педагогічна позиція
|
Здобуття знань та вмінь
|
Схема 1. Сходження
педагога до вершини «акме»
Період здобуття
знань та вмінь передбачає отримання знань про сутність праці педагога, про
психологічні і про вікові особливості дітей, про реальний зміст програм, вміння
відбирати і комбінувати методи, засоби і форми навчання і виховання, адекватні
здібностям і можливостям дітей, вміння ставити проблеми і проводити дослідження,
експериментувати і ін.
Педагогічна позиція
розглядається як стійке відношення педагога до справи, до учнів, до колег, до
себе; бажання залишатися в професії; позитивне ставлення до себе як професіонала;
задоволеність працею.
Вироблення свого
педагогічного стилю – це самодіагностика та усвідомлена індивідуальність.
Реалізація свого
творчого потенціалу включає в себе творчі здібності, креативність, творчу
активність педагога.
Самоосвіта та саморозвиток
передбачає оволодіння новими методами навчання, відвідування та аналіз занять
своїх колег, аналіз своїх педагогічних прийомів і результатів навчання дітей,
пошук причин власних невдач, вміння
бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, будувати і реалізовувати плани
свого особистісного і професійного саморозвитку.
Підвищення фаховоїої
кваліфікації на курсах для педагогів.
Акме це період
розквіту особистості, найвищих її досягнень, коли особистість проявляє свою
зрілість у всіх сферах життєдіяльності і, перш за все, у професійній діяльності.
Все це шляхи
просування педагога до більш високих рівнів професіоналізму та здобуття вершини.
Отже ,
узагальнюючи вищесказане, можна стверджувати, що досягнення
вершин особистісно-професійного розвитку можливе при умовах зрілості та
готовності особистості до самовдосконалення, саморозвитку у професійному
середовищі та професійній діяльності.
Література:
1. Акмеология
профессиональной деятельности педагогов дошкольного и начального общего
образования : монография / Н. И. Виноградова, А. И. Улзытуева, Н. М. Шибанова.
– М. : Флинта, Наука, 2012. –139 c.
2.
Акмеология : учебник /
[под общ. ред. А. А. Деркача]. – М. : Изд-во РАГС, – 2004. – 299 с.
3. Вступ. Акмеологічна концепція професійного розвитку
педагога // Професійна педагогічна освіта: акмесинергетичний підхід :
монографія / за ред. О.А. Дубасенюк. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.
Франка, 2011. – С. 5-10; 11-57.
4.
Деркач А.
Акмеология : учеб. пособие / А. Деркач, В. Зазыкин. – Спб. : Питер, 2003. – 256
с.
5.
Перевозчиков В.І.
Актуальні питання розвитку акмеологічної науки в Україні / В.І. Перевозчиков //
Акмеологія в Україні: теорія і практика. – 2010. - № 1. – С. 14–17.].
6.
Ніколаєску І. О.
Практичні основи акмеологічного розвитку особистості в умовах
освітньо-інформаційного простору: навчально-методичний посібник / І. О.
Ніколаєску. – Черкаси :ОІПОПП, 2012.-с.54
7. Смысл жизни и акме: 10 лет поиска: В
2 ч. / Под C524 ред. А.А.
Бодалева, Г.А. Вайзер, Н.А.Карповой, В.Э. Чуковского. Часть 1. М.: Смысл,
2004. 328 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар