пʼятницю, 20 січня 2017 р.

Шляхи формування професійної компетентності сучасного вчителя



Ліщинська Алла Іванівна
вчитель англійської мови Почапинської ЗОШ І-ІІІ ст,
ІІ кваліфікаційна категорія





Мета статті: розглянути проаналізувати основні складові професійної компетентності сучасного вчителя.

Учитель живе доти, доки він вчиться, тільки-но він перестає вчитися, у ньому помирає вчитель.
К.Д. Ушинський

     Модернізація сучасної педагогічної освіти характеризується пошуком нового змісту, становленням національної системи освіти, спрямованістю на розвиток професійної компетентності педагогів на рівні вимог сьогодення.
     Сучасний вчитель передусім має бути висококваліфікований і далекоглядний професіонал, свідомий та відданий патріот України, тонкий психолог, котрий володіє інформаційними та педагогічними технологіями. Професійна компетентність вчителя набуває особливої значущості в реалізації механізму інтеграції дітей.
     Компетентнісна парадигма в освіті – це потреба і одночасно проблема сучасності. Розвиток професійної компетентності вчителя є умовою та обов’язковою складовою його професіоналізму [1,с. 5].
     Головний нормативно-правовий документ Міністерства освіти та науки України зазначає: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру» [4]. На сучасному етапі модернізації системи освіти й виховання в Україні особливої актуальності набувають питання підвищення й розвитку компетентності вчителів загальноосвітніх шкіл. Саме тому сучасний педагог знаходиться у постійному пошуку нових підходів до організації навчально-виховного процесу, вдосконалення змісту, структури, форм та методів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
     Учителі загальноосвітніх шкіл покликані вирішувати складний комплекс питань соціалізації особистості, залучення дітей та молоді до цінностей культури, формування в них високих громадянських якостей, потреби у збереженні та подальшому примноженні духовних і матеріальних надбань українського народу. Від їхньої педагогічної майстерності залежить успіх у забезпеченні навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, підвищення його якості та ефективності.
     Компетéнтність - це проінформованість, обізнаність, авторитетність. Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Це поняття також визначається як набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці [3, c.32].
     Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Проблема педагогічної компетентності цікавила багатьох науковців.
     На думку Адольфа Дістервега,  компетентний педагог – це такий фахівець, який володіє ґрунтовними знаннями з будь-якого предмета шкільного курсу навчання. Відомий радянський педагог та психолог Ш. Амонашвілі розглядає педагогічну діяльність як творчий процес [5].
     Професійно педагогічна підготовка вчителя нерозривно пов’язана із поняттям «професійна компетентність», що є результатом та якістю його підготовки. Видатний український педагог І.Зязюн включає до змісту професійної компетентності знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки й психології та рівень розвитку професійної самосвідомості, індивідуально типові особливості та професійно значущі якості [3 ;c.34].
     Провідний академік та учений Н. Ничкало вважає, що професійна компетентність учителя – це гармонійне поєднання знань навчальної дисципліни, методики й дидактики викладання, а також умінь і навичок культури педагогічного спілкування [2;с.8].
     Більшість науковців виділяють наступні види професійної компетентності вчителя:
-         Продуктивна – вміння працювати, отримуючи прибуток; здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них (Ш.Амонашвілі, А.Орлов);
-         Автономізаційна – здатність до саморозвитку, творчості, само визначеності, самоосвіти, конкурентоспроможності (Ш.Амонашвілі, С.Висоцька) ;
-         Інформаційна – володіння інформаційними технологіями, вміння добувати, опрацювати і використовувати різні види інформації з різноманітних джерел (Ш.Амонашвілі, В.Адольф);
-         Предметна – знання, уміння та навички у сфері конкретного предмета, спеціальності (В.Адольф, С.Висоцька;
-         Особистісні якості вчителя – терпимість, доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, людяність та ін Ш.Амонашвілі, М.Коломієць);
-         Комунікативна – вміння вступати у комунікацію, бути зрозумілим (В.Введенський, М.Коломієць) ;
-         Моральна – готовність, спроможність та потреба жити за традиційними моральними нормами (М.Коломієць, Ш.Амонашвілі);
-         Психологічна – здатність використання психологічних знань, умінь і навичок у організації взаємодії у освітній діяльності (М.Коломієць, Ш.Амонашвілі);
-         Соціальна – вміння жити і працювати з оточуючими, безконфліктно співіснувати (С.Висоцька, М.Кузьміна);
-         Полікультурна – володіння досягненнями культури, розуміння інших людей, їх індивідуальностей та відмінностей за національними, культурними, релігійними та іншими ознаками (А.Хуторський) [1,c.17].
    Кожна із наведених вище видів компетентності реалізується лише у поєднанні з іншими видами. Саме їхня сукупність і створює професійну компетентність вчителя.
     Основними способами підвищення педагогічної компетентності вчителя є:
-         постійна участь педагога у конкурсах, місцевих методичних об’єднаннях, конференціях, семінарах, вебінарах, он-лайн курсах та ін.
-         вивчення досвіду роботи провідних педагогів сучасності (вивчення педагогічної літератури та відвідування занять своїх колег);
-         підвищення кваліфікації на курсах в інститутах післядипломної освіти чи вищих педагогічних закладах;
-         самостійне вдосконалення (самоосвіта).
     Вдосконалення якості навчання та виховання в сучасній школі безпосередньо залежить від рівня підготовки педагога. Суспільство завжди висувало і буде пред'являти до вчителя найвищі вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше. Учитель повинен знати не тільки свій предмет і володіти методикою його викладання, а й бути обізнаним з іншими науками, різними сферами суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці та економіці. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що перед ним кожен рік змінюються тимчасові етапи, поглиблюються і навіть змінюються уявлення про навколишній світ  [2; с. ].
    Завдяки розвитку сучасних інформаційних технологій, зокрема поява доступу до всесвітньої системи Інтернет, у вчителя з’явилася можливість брати активну участь у вебінарах, он-лайн курсах, відео конференціях на ін.. Роль Інтернет ресурсів, якими можна скористатися при підготовці до занять, взагалі неоціненна. Сучасний вчитель повинен йти в ногу із часом, тому володіння комп’ютерними технологіями є надзвичайно актуальним.
      Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога, та одним з найефективніших способів підвищення педагогічної майстерності вчителя. Тому професійне зростання також можна назвати і пошуком свого творчого шляху. Це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволення власних інтересів і об’єктивних потреб освітнього закладу [1; с. 28].
     Самоосвіта педагога будь-якого предмету, не повинна зводитися до відновлення знань, якими він оволодів у вузі, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових  напрямків у методиці та організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають труднощі в практичній роботі [4]. Вона є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи.
     Отже, професійна компетентність сучасного педагога полягає у зміщенні акценту з накопичування знань, умінь і навичок на формування й розвиток у слухачів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки в ситуаціях педагогічної діяльності. У процесі підвищення кваліфікації педагогічних працівників на сучасному етапі особливе місце посідає стратегія розвитку особистості педагога; його професіоналізм, готовність і уміння створити таку атмосферу, яка забезпечувала б розвиток критичного мислення, творчості, виховувала б соціально відповідальних людей.

Список використаних джерел:
1. Казачінер О.С. Інклюзивна компетентність вчителя іноземної мови. Харків. Видавнича група «Основа» 2016. – 96с.
 2.  Ничкало Н. Г. Педагогіка вищої школи: крок у майбутнє : [монографія] / Н. Г. Ничкало. – К., 2001. – 456 с.
3.  Педагогічна майстерність : підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін. ; за ред. І. А. Зязю­на. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.
4. Педагогіка. Професійна компетентність педагога. [Інтернет ресурс] – режим доступу: http://readbookz.com/book/172/5428.html
5. Станіславський Н.С. Розвиток професійної компетентності педагога. [Електронний ресурс]/Н.С. Станіславський. – режим доступу: http://metod-portfolio.blogspot.com/2015/02/blog-post_90.html

1 коментар:

  1. Алло Іванівно! Дякую за цікаву та змістовну статтю про складові професійної компетентності сучасного вчителя. Дана стаття є дуже корисною для молодих та майбутніх педагогів. Творчих вам успіхів!

    ВідповістиВидалити