Дзьоба-Ціхоцька Тетяна Богданівна,
вчитель англійської мови
Плотицької ЗОШ І-ІІ ст., І кваліфікаційна категорія
Педагогічна
компетентність – це процес і результат творчої професійної діяльності,
інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності вчителя, зумовлений
рівнем реалізації його гуманістичної спрямованості.
П.П. Блонський вважав,
що основа педагогічної підготовки – широка загальна освіта, знання і розуміння
людей, уміння розбиратися у філософських
питаннях, інтенсивний суспільний інтерес. Якщо педагог позбавлений
цього, він – педагог без фундаменту.
Сучасний вчитель має
створити сприятливі умови для розвитку інтелектуально–творчого потенціалу
учнів. Навчання через таку призму – це не просто передання вчителем знань,
формування умінь та організація засвоєння інформації, а й створення умов для
реалізації особистісних потреб учня.
Проте, основним
напрямком удосконалення рівня компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом
цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.
Нові освітні технології
сприяють поступовому зміцненню співвідношення “освіта–самоосвіта” до
домінування самоосвіти. Швидкий розвиток сучасної науки, постійне нарощування
інформації потребують від кожної особистості
прагнення й уміння систематично займатися самоосвітою.
Навчання іноземної мови
як навчання спілкуватися вимагає від учителя таких якостей, які б забезпечили
реалізацію цілей навчання та його
ефективність.
Самоосвіта вчителя іноземної мови – це провідна форма
вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні,
поширенні та поглибленні знань. Вона не повинна зводитись до відновлення знань,
якими він оволодів у ВНЗ, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними
дослідженнями, пошук нових напрямів у методиці й організації
навчально-виховного процесу, розгляд на високому рівні педагогічних проблем, що
викликають утруднення у практичній роботі.
Сьогодні виникла необхідність у більш глибокому
вивченні діяльності педагога з метою визначення рівня його професійної
підготовки, компетентності та об’єктивної оцінки його праці. Сучасні педагоги
повинні розуміти, що бути гарним професіоналом означає бути в постійному
пошуку, зростанні, розвитку.
У наші дні значно
зросла увага до особистості вчителя, до культурологічних та освітніх функцій
іноземної мови, адже
саме XXI
ст. Радою Європи оголошено віком поліглотів. Сучасне життя – це життя у
відкритому інформаційному просторі, закони якого змінюють звичні моделі у
різних сферах життя, і восвітній зокрема. Суспільство, яке дбає про своє
майбутнє, має усвідомити колосальні можливості, які дають нам нові інформаційні
технології та навчитися грамотно застосовувати їх насамперед в освіті.
Ще зовсім недавно важко
було уявити,що можна спілкуватися з
людьми, які проживають на різних континентах не виходячи з дому, а зараз це
стало цілком доступним завдяки Інтернету, проте вимагає хоча б елементарного
володіння іноземною мовою. Знання іноземної мови –вже не рідкісна навичка ,а
банальна необхідність. Вивчити досконало
хоча б одну іноземну мову- дуже складне
завдання, яке можуть подужати самостійно тільки дуже старанні та наполегливі
люди. Допомагають у вивченні мови
різноманітні онлайн-курси, на
яких можна отримати хорошу мовну освіту та, навіть, підготуватися до здачі міжнародних іспитів. Проте, роль вчителя нині,
як і раніше, залишається дуже важливою. Відомий педагог М.М. Пістрак зауважив, що не існує дієвого методу навчання
без участі вчителя .Учитель продовжує бути рушійним механізмом складного процесу освіти. Навчальний процес з іноземної мови в сучасній школі це,
перш за все, взаємодія вчителя та учня, де учень є суб’єктом навчання і спілкування нарівні з учителем. Вступаючи в
стосунки співробітництва, вчитель орієнтується не на функції дитини як учня, а
на його особистість та перспективи його розвитку. Від поведінки вчителя буде
залежати, чи відчує себе учень партнером у спілкуванні з ним. Отже, не зважаючи
на стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, рольучителя не слабшає, а
зростає, він продовжує відігравати ключову роль у процесі опанування знань школярами .
Сучасний
висококваліфікований вчитель іноземної мови повинен пам’ятати, що заняття з
цього предмету мають мати не тільки
навчальну мету,а й розвиваючу: тренують пам'ять, розширюють світогляд,
знайомлять з іншою культурою. Надзвичайно важливо донести учням, що ця мова –
засіб спілкування багатьох націй, а не тільки предмет у школі.
Необхідно врахувати такі інноваційні
тенденції навчально-виховного процесу:
v гуманізація
процесу навчання іноземної мови, що передбачає посилення уваги до особистості
кожного учня, як вищої соціальної цінності суспільства, установку на формування
громадськості з високими інтелектуальними, моральними та фізичними якостями;
v культурологічний
підхід до відбору та методичної організації змісту навчальної мови;
v краще
усвідомлення вітчизняної культури через посилення ролі іноземної мови у
вихованні учнів і залучення їх до світової культури;
v використання
таких сучасних технологій навчання як проектна методика, навчання у співпраці,
тощо;
v апробація
та застосування культурної функціональної грамотності та відповідних
усвідомлених умінь;
v ознайомлення
із загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти – вивчення, викладання,
оцінювання і т.п.;
v ранній
початок вивчення іноземної мови;
v інтегрування
лінгвістичних та інтерпретаційних знань та вмінь у різні ситуації спілкування;
v пошук
альтернативних автентичних навчально-методичних комплексів;
Специфіка предмета
«Іноземна мова» передбачає оволодіння
учнями комунікативною компетенцією –здатністю спілкування іноземною мовою.
Проте, все це неможливо без залучення культурознавчих компонентів,без
усвідомлення ролі рідної мови і культури в дзеркалі культури іншого народу. Це
поступово стає домінуючою стратегією викладання іноземної мови в школі і зумовлює потребу у формуванні в
учнів країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції. Враховуючи актуальність
і важливість оволодіння учнями даними
навичками я обрала науково-методичну
проблему «Використання країнознавчого матеріалу на уроках англійської мови за
допомогою ІКТ», над якою працюю понад три роки. Я вважаю, що
навчання іноземної мови не може бути
успішним без розуміння культури,традицій, історії та реалій побуту країни, мова якої вивчається. На своїх уроках я намагаюся
не тільки донести учням інформацію про країну, але й сформулювати у них позитивне ставлення до народу – носія
мови. Плануючи урок, я ретельно підбираю цікаві оригінальні тексти для
аудіювання та читання, аудіовізуальні матеріали, використовуючи все розмаїття
Інтернет-ресурсів та навчальної автентичної літератури британських видавництв. Такі навчальні
матеріали мають велику пізнавальну та лінгвокраєзнавчу цінність.
Неможливий
урок іноземної мови і без ілюстрованого матеріалу у вигляді карток
,плакатів, фотоматеріалів для повноти
розкриття теми уроку .Щоб уникнути
проблеми неможливості спілкування з носіями мови я використовую навчальні відеофільми та відеоролики, які сприяють
хорошому розвитку пам'яті та уваги школярів. Автентичні відеоматеріали надають
чіткі зразки мовлення, загальновживану
та спеціальну лексику та допомагають у вивченні міжкультурної
комунікації.
Варто підкреслити, що сьогодні деякі традиційні
форми навчання відходять у минуле,а їх
місце поступово займають новітні
комп'ютерні технології, використання яких означає не тільки спосіб навчати
іноземній мові ,а й одну з причин її вивчення.
Цікава стаття, підтримую твердження, яке стосується формування в учнів позитивного ставлення до народу, який є носієм мови.
ВідповістиВидалитиТетяно Богданівно! Дякую за цікаву та корисну інформацію для вчителів іноземної мови. Творчих вам успіхів!
ВідповістиВидалити