вчитель географії та економіки
НВК «Лозівська ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ», І категорія
Нині перед учителем географії
поставлено складне методичне завдання — реалізувати на практиці
компетентнісний підхід. Мова йде про формування нової структури цінностей,
основу якої становить позиція, що її прийнято називати терміном «життєва
компетентність». Завдяки засвоєнню географічної інформації здобута
компетентність, заснована на об’єктивних знаннях, діяльнісних уміннях,
навичках орієнтації в навколишній географічній дійсності, дасть випускникам
школи змогу успішно адаптуватися до умов життєдіяльності, господарства,
навколишнього середовища, соціально відповідальної поведінки в них, навчить
розв’язувати проблеми, користуючись не лише володінням готовою інформацією, а
й інтенсивною участю розуму, досвіду, творчих здібностей.
Тому проблемною темою, над якою
працюю я обрала «Формування інформаційної компетентності учнів на уроках
географії та економіки». У географічній освіті це інноваційний напрям, що дає
можливість по-новому сприйняти і зрозуміти важливе методичне питання — «з якою
метою вчити школярів географії?».
Як учитель
географії викладання шкільних курсів стараюсь організувати так, щоб воно
сприяло усвідомленню зовнішньо і внутрішньо збалансованого функціонування
тріади «природа – населення – господарство»; відображало геоекологічні наслідки
економічного зростання рівня життя населення; розкривало природні й техногенні
фактори ризику, що знижують ступінь безпеки середовища проживання людини. На
уроках намагаюсь дати учням зрозуміти, що наукові знання поєднані з світом
людських потреб, сприяють підготовці учнів школи до самостійної діяльності в
різноманітній географічній реальності. Застосування географічних знань у житті — кардинальний
шлях оновлення шкільної географії.
Багато дітей нудьгують і
думають, що всі наче забули про їх існування. Дорослі зайняті пошуком засобів
до існування та роздумами про політику, економічну кризу і багато ще про що. І
хоч світ безмежний і цікавий, в якусь мить дитина відчуває, як у ньому нудно,
одноманітно і складно, пейзаж із вікна кімнати більше не радує, там щодня одне
і те ж. Виховує, в основному, телевізор, формує характер вулиця, вона ж навчає,
як «адаптуватися» до життя в суспільстві. Нормальна жива дитина вимагає до
себе уваги, інтересу. Доки дитина дивується красою світу, дивиться на нього «з
відкритим ротом» — з неї може вийти геніальний художник, поет, композитор,
лікар, учитель, фермер. Коли
вона перестає дивуватись, вона не шукає відкриттів, вона розчиняється у
соціальній сірості, вона стає «як усі». Як уникнути такого стану? Що потрібно
зробити, щоб не дати заснути Божій іскрі, яка дана від народження кожній
дитині?
Одним із
шляхів розв’язання цієї проблеми є становлення учня вже в шкільні роки як
активного суб’єкта процесу пізнання, здатного застосовувати знання в житті і в
практичній діяльності.
Зміни, що відбуваються в суспільстві,
висувають нові вимоги до навчання дітей. Знання у вік інформаційного вибуху
швидко старіють. Від 100% запасу світового колективного знання через 15—20
років залишиться 10—15%, решта знань будуть застарілими або неточними. На
уроках географії та економіки головним залишається зміст навчання, але учні
також повинні мати здатність сприймати нову інформацію, аналізувати й
досліджувати, вивчати нові ідеї та формувати власну думку. З цією метою
проводжу різноманітні вправи.
А комп’ютерне забезпечення до
уроку дає змогу змоделювати різні явища мультимедійними засобами,
що сприяє кращому розумінню учнями природи досліджуваного явища, розвиває їх
мислення, зорову пам’ять, уміння спостерігати та аналізувати побачене.
Під час мотивації навчальної
діяльності використовую вправи «Практичність теорії», «Відстрочена відгадка»,
«Проблемне питання», «Приваблива мета». Учні з інтересом вникають в проблему,
яку потрібно вирішити. Під час вправи «Мікрофон» учні діляться своїми
думками з певного питання, з цікавістю слухають думки своїх
однокласників.
Для розвитку логічного мислення
учнів, мною складені невеличкі головоломки та логічні ланцюжки,
які записуються не на дошці, а на флешці, а
потім, за допомогою комп’ютера, використовуються
на уроці.
Дуже важливо навчити учнів
самостійно добувати знання з різних географічних джерел: карт, таблиць,
графіків, діаграм, тексту. Можна отримати інформацію з підручника, прочитавши,
наприклад, про тектонічну будову України, але якщо паралельно навчити учня
читати й геологічний профіль, то отримані знання та вміння зберігатимуться
протягом тривалого часу. Через багато років ця людина зуміє розібратися в
тектонічній будові своєї області, самостійно зробити висновки, де шукати корисні
копалини та які саме, чому саме в тому чи іншому районі.
З географічної карти можна
одержати величезну кількість інформації. Підраховано, що 1 см2 карти містить інформацію, яку можна
викласти на двох-трьох сторінках друкованого тексту. Навчивши дитину отримувати
знання, ми розв’язуємо задачу розвитку творчого мислення. Учня необхідно
навчити критично мислити, тобто контролювати інформацію, ставити її під
сумнів, об’єднувати, переробляти або відкидати. Критично мислячи, учень
ставить собі такі питання: «Що ця інформація для мене означає?», «Як я можу
використати ці знання?», «Як ці знання співвідносяться з тим, що я вже знаю?»
тощо.
«До чого люди люблять карти і плани! А чому? А тому, що там, на
картах і планах, можна доторкнутися до півночі, півдня, сходу і заходу рукою, а
потім промовити: ось ми, а ось Невідоме, ми будемо рости, а воно буде
зменшуватися», — так захоплено писав Жуль Верн.
Карта — крихітна модель світу, дивовижний витвір розуму й рук
людських. Це не лише науковий документ, а ще й елемент культури людства.
Покликання вчителя географії полягає в тому, щоб відкрити дітям живу таємницю
кожного куточка планети, викликати бажання пізнати світ, навчити бути поетом і
дослідником.
Згадаємо слова видатного російського географа минулого століття
М.Баранського, який писав: «Карта — альфа й омега географії, початковий і
кінцевий момент географічного дослідження. Карта — друга мова географії».
Географічні карти несуть, зберігають, передають нам величезну інформацію про
Землю, її природу, заняття людей.
Використовуючи карти, застосовую такі прийоми, як «заочна подорож»
по меридіану, паралелі, по континентах, країнах, визначення «адреси» будь-якої
точки планети, складання опису, порівняльної характеристики окремих
географічних об’єктів. Такі прийоми роботи вчать учнів аналізувати інформацію,
що її містить карта, виділяти певні істотні риси, уміти зіставляти, робити
висновки. При цьому розвивається уява, творче мислення, мовлення. Роботу з
картами організовую як індивідуально, так і в парах, групах. Діти часто
працюють біля карти, даючи завдання показати певні географічні об’єкти один
одному, а також вчителю. Під час перевірки результатів роботи часто використовую
самоконтроль. Неодмінно треба врахувати таку важливу деталь, як індивідуальні
особливості кожної дитини, і пропонувати завдання різного характеру, щоб було
цікаво й учням, що захоплюються математикою чи біологією, і учням, які
надають перевагу історії та літературі.
Важливе значення має групова форма роботи (по двоє, троє,
четверо чи більше учнів), де відбувається спільне розв’язування порушених
проблем. У цей момент розпочинається процес абсолютно свідомого навчання, у
дітей виникає відчуття спільності й колективності в класі, а відчуття скутості
й остраху зникає. Сучасні психологи вважають, що страх витісняє знання і тому
не є стимулом для запам’ятовування. Працюючи в групі або в парі, учні вчаться
говорити, міркувати, приймати рішення, вислуховувати думку співрозмовників,
врешті-решт, коректно поводитися одне з одним.
Ефективність засвоєння учнями навчальної інформації прямо
залежить від ступеня залученості до процесу навчання, від майстерності вчителя
щодо правильного застосування різних методів і прийомів відповідно до
конкретних завдань.
Про чесноти інформаційних технологій можна говорити довго. Але
не слід забувати про «зворотній бік медалі».
При використанні комп’ютера, учителю треба пам’ятати про
негативний вплив випромінювання монітора на зір, симптом хронічної втоми та
болі у спині, появу психічного стресу тощо, тому треба дотримуватися
санітарно-гігієнічних вимог, передбачати спеціальні вправи на уроках для
запобігання можливих небажаних наслідків.
Але ці недоліки не стануть на заваді все ширшого використання
інформаційних та мультимедійних технологій на уроках географії. І завдяки
інтерактивним формам навчання, учень з пасивного слухача перетвориться на
активного учасника учбового процесу. А це, на мій погляд, є важливим елементом
навчання і виховання майбутнього громадянина нашої держави з активною життєвою
позицією.
Список
використаних джерел
1. Гільберг Т. Реалізація компетентнісного
підходу до навчання на уроках географії [Текст] / Т. Гільберг // Географія та
основи економіки в школі. – 2009. – № 4. – С. 7–10.
2. Горностай П.П. Життєва
компетентність в умовах
обмеженості життєвого світу /П.П. Горностай // Кроки до компетентності та інтеграції в
суспільство. – К.: Контекст, 2012.
3. Дичківський І.М. Інноваційні педагогічні
технології.- К.: Академвидав, 2004.
4. Життєва компетентність особистості
[Текст] : Наук.-метод. посіб. / За ред. Л.В. Сохань. – К. : Богдана, 2003. –
520 с.
5. Музичко Г.М. Формування
життєвих компетентностей школяра на уроках географії (З досвіду
роботи). – Морочне, 2015. – 45 с.
6. Освітні технології:
Навчально-методичний
посібник // За
ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001.
7. Пометун О. Компетентнісний підхід у
сучасній історичній освіті // Історія в школах України. – №6. – 2007. – С.
3-12.
8. Тімець О. Географічна освіта як основа
формування життєвих компетенцій учнів [Текст] / О. Тімець // Географія та
основи економіки. – 2008. – № 6. – С. 2–4.
9. Чорна K.I.
Основні проблеми та
напрями виховання молодого громадянина незалежної України /
К.І. Чорна //Нові технології виховання. - К., 2005. – С.28.
Інтернетресурси
1 Державний стандарт базової і повної
загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.mon.gov.ua/.
2 Пометун О. Теорія та практика послідовної реалізації
компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн // Компетентнісний підхід у
сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з
освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 112с.– [Електронний ресурс] - Режим
доступу www.undp.org.ua/files/en_33582maket_competence_eng_ost.pdf.
3 Сухоруков А.С. Жизнетворчество и
формы движения смысловой
системы личности [Электронный ресурс] / А.С. Сухоруков //
Конференция
Lomonosov 2006 –
Режим доступа: http://
psychology. ru/lomonosov
/tesises/cu.htm.
4 Хуторськой А. Ключові освітні
компетентності [Електронний ресурс] - 2009. – Режим доступу: http://www.osvita.ua
//school/theory
5 http://nikolyk-l-p.korostushiv.com/?p=1185
Із Вашої статті я зрозуміла, що Ви дуже хочете донести навчальний матеріал до учнів цікаво та практично. Не так, щоб завчили, здали тай все, а так, щоб потім вони могли застосувати ці знання у власному житті. Успіхів Вам!
ВідповістиВидалитиДякую!
ВидалитиГалино Володимирівно! Дякую за цікаву та змістовну статтю, корисну інформацію про ІКТ. Творчих вам успіхів!
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиДякую!
ВідповістиВидалити